Тенденції розвитку культурного процесу у XXI ст.

Тенденції розвитку культурного процесу у XXI ст.

Сьогодні, на початку XXI ст. , українське суспільство поєднує в собі над­звичайно широкий спектр культурних надбань тисячоліть, серед яких - релігійна, економічна, мовна, етнонаціональна, мистецька складові тощо. Виступаючи сег­ментами сучасної культури та мистецтва, ці складові важко, а іноді і взагалі не піддаються узагальненню. Тому актуальним є питання про подальшу долю сучасного культурного процесу в Україні, в якому визначальним чинником вирішення проблем, на наш погляд, є виявлення основних суперечностей цього процесу. Також актуальним видається визначення основних важелів культурного процесу сьогодення та з'ясування низки існуючих у цьому процесі мистецтво­знавчих та культурологічних проблем.

Третє тисячоліття вимагає від наукової спільноти узагальнення здобутків соціального і культурно-мистецького розвитку людства. Культура під впливом соціальних змін зазнала суттєвої трансформації. Нові форми культури і мистецтва, які виникли внаслідок змін у соціальному і культурному житті, є темою для наукових досліджень, насамперед мистецтвознавчих і культурологічних.

Проблемі оновлення культури у вітчизняній науковій думці присвячено значний науковий доробок. Зокрема, вивченням феномену формоутворюючої ролі культури у визначенні цивілізації, дослідженням нових форм, засобів та культурних потреб людини, розглядом значення психоаналізу для культурології та людини як її творця і носія займаються відомі сучасні науковці: Г. Ашин, І. Безгін, Ю. Богуцький, 3. Гершкович, В. Глазичев, Т. Голенпольський, О. Гриценко, Я. Засурський, О. Карцева, А. Кукаркін, Г. Котельова, А. Мулярчик, В. Ріжок, Ю. Семенов, M. Стрельцов, В. Чернець, В. Шейко, В. Шестаков, В. Шульгіна, Н. Яранцева та ін.

Протягом останніх десятиліть активно розроблялися прикладні проблеми, пов'язані з визначенням стратегії розвитку української та зарубіжної культури (М. Гончаренко, М. Закович, І. Зязюн, В. Іванов, Є. Бистрицький, Г. Сивоконь, Л. Сохань, О. Семашко та ін. ) [8; 12].

Певного розвитку набули дослідження окремих явищ культури і мистецтва, зокрема літератури (В. Городяненко), театру (О. Семашко), кіномистецтва (Л. Алієва), дозвілля (Н

Цимбалюк), соціології художньої культури (С. Безклубенко), соціології книги і читання (Г. Богданов), а також розробки в галузі музичного мислення про­відних музикознавців (О. Бенч, О. Різник, В. Шульгіна, М. Чемберджі та ін. ) тощо.

Методологічні засади розуміння особливостей сучасної української культури значною мірою склалися під впливом ідей української школи філософії культури та естетики, які знайшли своє відображення в працях Є. Бистрицького, В. Бітаєв, А. Бичко, С. Кримського, І. Кузнєцової, Д. Кучерюка, Л. Левчук, В. Мазепи, О. Оні-щенко, С. Уланової, O. K. Шевченка та ін.

Проблеми масової культури висвітлювали зарубіжні дослідники: Д. Белл, Л. Богарт, П. Лазарсфельд, Л. Ловенталь, Д. Макдональд, А. Моравіа, Б. Розенберг, Е. ван ден Хаага, Д. Уайт, Е. Шилз (США), Г. Маркузе, Е. Морен, О. Тофлер, Ж. Фрідман (Франція), Р. Хоггарт, Т. Еліот (Англія), У. Еко (Італія), М. Маклюен (Канада) та ін.

Зокрема, дослідники глобалізаційних процесів Е. Гіденс, Г. Кіссінджер, С. Хантингтон розрізняють історично закономірні процеси культурної інтеграції, яка призводить до поглинання масовою культурою самобутніх національних культур [1]. Цілком зрозуміло, що внаслідок потужного розвитку засобів масової комунікації та інформації сучасна культура впливає на архаїчну і традиційну культури багатьох народів світу. Однак, на нашу думку, варто акцентувати увагу і на позитивному значенні масової культури, яке полягає в тому, що ЗМІ і найсучасніші поліграфічні, телекомунікативні технології дозволили зробити загальним

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні