Теоретико-методологічні засади дослідження соціально-економічного і правового захисту осіб що мають вади опорно рухового апарату
Розвиток освітніх послуг через мережу Інтернет дозволяє отримати освіту в дистанційному форматі кожній людині, яка прагне до знань, це реальна можливість освіти для інвалідів. Фактично для них вона є “освітою без кордонів” у широкому розумінні. Дистанційне навчання виступає чи не єдиним освітнім шансом для осіб з обмеженими функціональними можливостями, воно практично мінімізує перешкоди, які роблять неможливим здобуття освіти у навчальному закладі традиційним способом. З нашої точки зору, головним здобутком дистанційної освіти для осіб з обмеженими фізичними можливостями є зміна власної та суспільної свідомості – стає очевидною їх придатність до життя і праці, можливість користуватися досягненнями цивілізації нарівні з іншими людьми, приносити суспільну користь, виконуючи різні послуги вдома з використанням комп’ютера. Це означає вирівнювання освітніх та життєвих шансів, подолання психологічних та суспільних бар’єрів у людей з обмеженими можливостями, які іншим способом не можуть розраховувати на освітній успіх у звичайній освітній системі.
У США, Західній Європі та Австралії реалізується багато освітніх проектів для цієї категорії людей. Для України цей напрям недостатньо розроблений, тому доцільним є вивчення та запозичення досвіду країн, успішно працюючих у зазначеному напрямі
У радянські часи інвалідність трактувалася як втрата працездатності, що не давало можливості людині бути повноцінним учасником на ринку праці. Внесені зміни до Закону України “Про соціальний захист інвалідів” (ст. 2) свідчать, що інвалідність встановлюється як норма втрати здоров’я. Відповідно, надається можливість усім громадянам працевлаштовуватися. При цьому важливо, щоб роботодавці створювали безпечні і не шкідливі для здоров’я інвалідів умови праці, вживали заходів, спрямованих на запобігання подальшої інвалідності, на відновлення їх працездатності.
Людина