План

Драматург символізму Моріс Метерлінк

Символістська драма Моріса Метерлінка

Жанр п'єси «Синій птах»

Сюжет і композиція п'єси «Синій птах»

Символіка образів п’єси М. Метерлінка «Синій птах»

 Драматург символізму Моріс Метерлінк

Моріс Метерлінк (1862 - 1949) - найбільший теоретик і драматург символізму, творець "театру смерті", "бельгійський Шекспір", як називали його сучасники.

Він народився в Генті, стародавньому місті Східної Фландрії, у сім'ї нотаріуса. Початкову освіту одержав у єзуїтському коллежі, що залишило помітний слід у його світогляді у вигляді "фламандського містицизму". Після його закінчення Метерлінк вивчав право в Парижу, однак заняття юриспруденцією не приносили задоволення, оскільки він мріяв про літературну творчість.

В 1883 р. у журналі "Молода Бельгія" були опубліковані перші вірші молодого поета, що свідчили про сильний вплив на нього французького символізму. В 1889 р. вийшли друком ліричний збірник "Теплиці" і п'єса "Принцеса Мален", що стали відправною точкою для формування символістської естетики й поетики Метерлінка. Найбільш повний їхній виклад міститься в есе "Скарби смиренних" (1896), а також у передмові до тритомного видання п'єс (1901), статтях 90-х рр.

Філософську основу художніх поглядів бельгійського драматурга склав ідеалізм, причому в його містичному варіанті. Метерлінк на місце католицького Бога поставив якесь безлике і фатальне Невідоме, що керує світом і вороже людині

Воно всюди й часто забуває форми смерті, однак не зводиться лише до неї. Перед особою всесильного Невідомого люди - це тільки слабкі й жалюгідні істоти, "тендітні й випадкові мерехтіння, без видимої мети віддані у владу подиху байдужної ночі". Людина ж, будучи вмістищем Невідомого, повинна жити "без справи, без думки, без світла". А головне - без слова, тому що неможливо виразити словами невимовне, "таємницю": "Щире життя створюється в мовчанні". Таким чином, "театр мовчання" Метерлінка став своєрідною художньою ілюстрацією його філософії.

Одноактні "маленькі драми" "Непрошена" (1890), "Сліпі" (1890), "Сім принцес" (1891), "Пелеас і Мелісанда" (1892), "Там усередині" (1894), "Смерть Тентажіля" (1894) склали перший символістський період творчості Метерлінка (1889 - 1896). У них головним героєм виступає Невідоме, котре завдяки таланту драматурга зробилося ніби відчутним, стало реально присутнім на сцені.

Ефект страху досягається не зображенням численних убивств, катастроф, насильства, як це було в першій п'єсі "Принцеса Мален", а вираженням внутрішнього "стану" персонажів, що ніби застигли, чекаючи небезпеки, що наближається, паралізованим страхом перед таємничими й грізними силами. Це приречене очікування Невідомого, невідворотної Смерті й становить зміст символістських п'єс Метерлінка, тому їх часто називають "драмами очікування".

Це також й "театр мовчання", тому що його учасники не стільки розмовляють один з одним, скільки вслухуються в себе, виявляючи свій стан у лаконічних, нервових, музичних репліках. Вони певним чином настроюють глядача, викликають у нього наростаюче почуття страху перед Невідомим.

Класичним зразком символістської драми Метерлінка є п'єси "Непрошена" й "Сліпі", у яких відтворюється "трагедія кожного дня" - вторгнення Невідомого в повсякденне життя. В одній з них на сцені представлена група людей, у тривозі й надії, що очікують звісток про стан