Типи менеджерів в американській діловій культурі

високого рівня. Разом з тим, найчастіше перспективні молоді менеджери швидко просуваються на початку кар'єри, але потім зупиняються у своєму розвитку. Чому?

На нижніх ступінях керування керівника заохочують насамперед за здатність приймати самостійні рішення, за незалежність і гостроту суджень, наполегливість і навіть агресивність при реалізації рішень. Якщо за короткий термін молодий менеджер домагається значних результатів і одержує підвищення, то він закономірно думає, що саме ці якості і заохочуються керівництвом. Але на більш високих рівнях потрібні зовсім інші якості і навички: уміння аналізувати і готовність враховувати думку підлеглих; орієнтація на перспективні цілі, а не на короткострокові задачі; здатність створити споєний колектив і дати йому стимули для напруженої роботи, а не звалювати всю роботу на себе.

За останні роки значно зріс освітній рівень працюючих, тому керівна посада сама по собі не може гарантувати менеджеру, що його розпорядження будуть беззаперечно виконуватися. Гарантію може дати тільки авторитет, для формування якого необхідний час. Ранній переклад молодих керівників на посади, що не відповідають придбаному авторитету, ставить їх у дуже важке положення. Вони не можуть ненав'язливо впливати на підлеглих і змушені або "давити" на них, або виконувати велику частину роботи самостійно

Тому, якщо компанія хоче вирощувати дійсно кваліфікованих командирів виробництва, вона не повинна поспішати з висуванням молодих керівників на відповідальні посади на основі короткострокових успіхів. Приймати рішення про підвищення випливає тільки після придбання визначеного авторитету і спеціальної підготовки, у ході якої повинні бути проаналізовані істотні відмінності цілей і методів на різних рівнях керування.

Поводження менеджерів, на думку закордонних експертів, повинне відрізнятися: деякою агресивністю, наполегливістю, готовністю до сприйняття і передачі інформації, раціональністю, груповою роботою, старанністю і точністю, чесністю, справедливістю, гумором, прагненням до встановлення контактів, готовністю правильно реагувати на обґрунтовані заперечення, готовністю до прийняття рішень, самокритичністю, самоконтролем, впевненістю в манері поводження, тактовністю, терпимістю, повагою до людей, позитивним відношенням до змагальності, орієнтованістю на досягнення поставлених цілей.

У середині 80-х років нові риси портрета вищих керуючих стали формуватися й у японських фірмах, що відбивається в" процесі зміни критеріїв підбора кандидатів на високі управлінські посади, здійсненні спроб увести систему просування відповідно до їх індивідуальних здібностей, активізації діяльності по перепідготовці і підвищенню кваліфікації. Крім того, е сучасний період розвитку міжнародного співробітництва відбувається "інтернаціоналізація" культури менеджменту, що приводить до зближення рис, що характеризують керуючих компаній промислово розвитих країн.

У зв'язку з цим розробляються загальні характеристики менеджера майбутнього, улаштовується роль професійного навчання в його формуванні. Закордонними експертами відзначається, що в перспектнве основна задача менеджера буде складатися в інтегруванні невизначеності в систему прогнозування, прийняття рішень і організаційну структуру, що зажадає від керівника "нового професіоналізму" — здатності до адаптації, інноваціям і постійним змінам. До числа найбільш важливих характеристик діяльності менеджерів відносять: одержання реалістичної оцінки сильних і слабких сторін підлеглих; уміння мислити стратегічно; уміння вести переговори з вищестоящими керівниками; забезпечення сприятливого характеру взаємин у керованих колективах і зацікавленості в підлеглих у якісному виконанні службових обов'язків.

У цілому, до факторів, що будуть визначати успіх менеджерів у 90-і роки, можна віднести наступні:

• уміння і бажання створювати результати;

• бажання і здатність нести відповідальність і приймати ризиковані рішення;

• готовність починати процеси

1 2 3 4