Типи текстів

інформації, спрямована на формування комунікативного простору сучасного суспільства поряд з теорією переговорів, пропагандою, рекламою, маркетингом, лобізмом тощо.

ПР має риси повсякденної комунікації (особистісної, діалогічної, усної) та масової (неособистісна, монологічна, технічна), оскільки в ній розглядаються об'єкти, з якими мовець має безпосередні стосунки, але яка спирається на закони спілкування з масовою аудиторією.

ПР-дискурс виконує певні функції. З його допомогою:

  • здійснюють плановий і постійний зв'язок між організацією і громадськістю, підтримують нормальні відносини;
  • проводять моніторинг свідомості, думок, ставлень і поведінки як усередині організації, так і поза нею;
  • аналізують вплив політики на спільноту;
  • модифікують елементи політики, процедури і дії, якщо вони протирічать інтересам спільноти і діяльності певної організації;
  • апробують нові прийоми політики, дій і впливів на спільноту;
  • здійснюють зміни в ставленнях, поведінці всередині певної організації й поза нею;
  • формують нові чи/або закріплюють старі зв'язки між організацією і спільнотою тощо.

Для виконання цих функцій ПР-дискурс використовує різноманітні засоби, прийоми, інструменти, найдієвішими серед яких є прес-конференції, виставки, пре-зентації, інтерв'ю, буклети, статті, веб-сторінки в Інтернеті тощо.

Тексти ПР-дискурсів повинні передбачати можливі екстремальні ситуації, чітко відповідати певному каналу комунікації, типу аудиторії та іншим складовим комунікативного акту.

Рекламний дискурс. Його завдання — привернути увагу споживача до одного з багатьох, як правило, однакових товарів, створити йому позитивний імідж, щоб він запам'ятався надовго, а найкраще — назавжди.

Цікаво застосувати дискурсивний підхід в аналізі реклами. О. Савельєва пропонує під час аналізу реклами як дискурсу структурувати його. «Якщо ми візьмемо рекламу як цілісну систему, що включає в себе і рекламне повідомлення, і рекламну діяльність, то доцільно структурувати рекламний дискурс на чотири зони – технічну, організаційну, товарну й соціальну. Перші дві більше стосуються рекламної діяльності

Для зручності назвемо їх «дискурсами рекламної діяльності». Останні дві співвідносяться з рекламними повідомленнями. Відповідно, визначимо їх як «дискурси рекламного повідомлення».

Ми звертаємося до соціальних дискурсів реклами, не обмежуючи при цьому розуміння соціального дискурсу реклами винятково рекламним повідомленням. Аналіз дискурсу передбачає розробку його типології. Основною дихотомією дискурсу є в цьому випадку «особистість–соціальний інститут». Відповідно до цього розрізняють два основні види дискурсу: персональний та інституціональний.

Релігійний дискурс. У межах сучасної лінгвістики релігійний дискурс, що розуміється як релігійний текст у реальному спілкуванні, допускає різні дослідницькі підходи. З позицій іманентно-лінгвістичного підходу, що досліджує власне мовний матеріал, лексико-граматичну тканину релігійного тексту, можна аналізувати релігійний дискурс в аспекті повноти, правильності, логічності висловлювань, що становлять текст, який розглядається. При такому підході до вивчення релігійного дискурсу дослідник виходить з концепту “правильно побудованого дискурсу” як ідеального типу, з одного боку, і можливих відхилень від цього типу, – з іншого, аж до таких комунікативних фрагментів, що лінгвістично проаналізувати не виявляється можливим.

Усі види релігійного дискурсу розпадаються на особистісно та статусно орієнтований дискурс. У першому випадку учасники спілкування прагнуть розкрити свій внутрішній світ адресату і зрозуміти адресата як релігійну особистість в усьому різноманітті особистісних характеристик її віри, в другому – вони виступають як представники тієї чи іншої релігійної групи, виконують роль, що задається комунікативною ситуацією.

1 2 3 4 5 6 7