Типологія соціальних технологій

style="text-align: Таким чином, самі ці технології являють собою необхідну ланку переходу від соціологічної парадигми до соціологічної концепції і теорії, а від неї — до керування об'єктами за соціальним результатом, до регулювання, оптимізації соціальних процесів, соціальних зв'язків, соціальних взаємин. Якщо брати зміст соціальної технологізації, то він розкривається через систему взаємопов'язаних, взаємозумовлених понять: мета, соціальні зв'язки і стосунки; соціальна діяльність; соціальна дія; умови і ознаки технологізації; процедури і операції; соціальний результат.

Науково обґрунтовані соціальні технології допомагають відобразити зв'язок між частиною і цілим, одиничним і загальним, змістом і формою, причиною й наслідком, можливістю й дійсністю в соціальному розвитку об'єктів. У них найвиразніше проявляється характер цього розвитку — ситуаційного, стабільного, усталеного, інноваційного; спрямованість управління — оперативного, стратегічного, по відхиленнях; стану соціального об'єкта, процесу — реального, планованого, прогнозованого.

Залежно від того, як, за якими принципами функціонує система соціальних стосунків, можливі такі варіанти побудови багаторівневої моделі:

— «матрьошка»: соціальні стосунки мають багатоукладний характер і відтворюються таким чином, що будь-яка попередня система входить до наступної на рівні видозміненої підсистеми;

— «вир»: розвиток нагадує турбулентний процес — нові форми володіють більшим ступенем організованості і менш схожі на старі у відповідний момент розвитку;

— «сходинки»: зміна парадигм відтворення на якісно новому рівні сприйняття соціального життя. Технологічний розрив водночас знаменує новий етап у відтворенні соціальної системи;

— «ланцюг»: формування зв'язків і стосунків у кожній підсистемі з метою досягнення компромісу з кожним діючим фактором, до того ж зміна характеру зв'язку однієї з «ланок» веде до зміни його в усьому «ланцюгу». Дальший процес об'єктивізації перетворює ці зв'язки і стосунки в норми моралі і принципи поведінки, тобто в стереотипи діяльності.

Очевидно, всі ці варіанти, відображаючи складність і суперечність процесу соціалізації, взаємодії і самореалізації людей у межах соціального простору, дозволяють проектувати різні моделі технологізації.

Перший, або початковий рівень — теоретико-пізнавальний. Він включає аналіз ситуації, прогнозування, вироблення стратегії і тактики.

Другий рівень належить до технологізації горизонтальних соціальних зв'язків (орієнтування і комунікація індивідів у суспільстві, системі установ та інститутів, вибір партнерів і конкретних шляхів дії, визначення пріоритетів соціальної дії).

Третій рівень охоплює аналіз конкретних фактів.

Таким чином, складається трирівнева модель соціального пізнання:

— 1-й рівень (пізнання вищого порядку за характером охоплення пізнаваного, сукупності складових і системи узагальнень) — загальносоціологічна теорія;

— 2-й рівень — спеціальні соціологічні теорії (у західній соціології вони звуться теоріями середнього рівня), більшість із них є галузевими науками і навчальними дисциплінами (як особливі галузі соціологічного знання і пізнання);

— 3-й рівень — емпіричне пізнання, тобто вивчення соціальних явищ на рівні конкретних фактів соціальної дійсності і їх емпіричної статистики. Цей рівень соціальної науки раніше визначали як конкретні соціологічні дослідження, що принципово неправильно (адже й теоретичні дослідження з окресленої тематики завжди конкретні).

Теоретичні соціологічні дослідження спрямовані на пошук і утвердження змінних соціологічних парадигм, які формуються й розвиваються, основних наукових положень, постулатів, узагальнених уявлень, які виробляються під час інтегративної

1 2 3 4

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні