Типологія текстів

віри в Бога;націлені на підрив національних та державних інтересів;які загрожують глобальній безпеці;що загрожують суспільній моралі;які мають шкідливий психологічний вплив;що призводять до нехтування основними правами і свободами людини.

Існує думка, що проблема патогенності текстів може бути розв'язана впровадженням і функціонуванням цензури. Однак це безперспективно, оскільки сама цензура спирається на певне законодавство, а воно віддзеркалює політичні реалії.

Явище патогенності спостерігається і в рекламі, тексти якої бувають шкідливими для людей, оскільки ґрунтуються на сугестії (підсвідомому впливі, гіпнозі).

З огляду на це патогенним текстом можна називати текст, який завдає, чи, на думку експертів, спроможний завдавати шкоди моральному та психічному здоров'ю окремої особи, нації, держави, людства.

Симптомами патотексту, на думку українського журналіста і лінгвіста Б. Потятинника, є:

  • погіршене сприйняття нової, особливо суперечливої інформації, зациклення на певній інформації як єдино правильній; параноїдальна одержимість певним текстом;
  • зниження морально-психологічного рівня функціонування особистості.

Однак названі ознаки чіткому критерію не підлягають і є значною мірою суб'єктивними.

Важливим є питання способів нейтралізації патогенного тексту. Б. Потятинник вказує на два варіанти нейтралізації:

  • організаційний (полягає у контролі інформаційних потоків за допомогою певних організаційних заходів — цензури, протекціонізму (захисті текстів естетичних, моральних, інтелектуальних тощо));
  • альтернативно-конкурентний (передбачає нейтралізацію патотексту іншим — конкурентним текс-том; нейтралізація, звичайно, здійснюється у психіці«споживачів» текстів).

На практиці обидва методи часто поєднують: для патотексту створюють несприятливі умови, а істинні тексти заохочують матеріально і морально.

Отже, найзагальнішою категорією комунікації як модусу існування явищ мови у живому спілкуванні особистостей є дискурс. З часом, коли конситуаційні умови спілкування забуваються, дискурс трансформується в текст.

Проблема типології тексту є остаточно не розв’язаною й містить різні за параметрами дифернціації тексту на:

  • усні, писемні, друковані;
  • адресатні й безадресатні;
  • комунікативно спрямовані на процес і на результат;
  • жорсткі (клішовані), узуальні (частково регламентовані)і вільні;
  • дескриптивні (описові), наративні (оповідні), експланаторні (пояснювальні), аргументативні, й інструктивні.

Використана література

  1. Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования. — М. , 1981.
  2. Гвенцадзе М. А
    Коммуникативная лингвистика и типология текста. — Тбилиси, 1986.
  3. Джанджакова Е. В. Стилистика художественного текста. — М. , 1990.
  4. Золотова Г. А. Роль ремы в организации и типологии текста // Синтаксис текста. — М. , 1979.
  5. Різун В. В. , Мамалига А. І. , Феллер М. Д. Нариси про текст. Теоретичні питання комунікацій і тексту. — К. , 1998.
1 2 3