Типологія уроків у лінгводидактичній спадщині О.М. Біляєва

Підбиття підсумків роботи. 4. Зав­дання додому.

Урок узагальнення та систематизації знань: 1. Пе­ревірка домашнього завдання. 2. Повідомлення мети уроку. 3. Аналіз матеріалу з метою узагальнення вив­ченого. 4. Робота над висновком. 5. Вправи на застосу­вання узагальнювальних правил. 6. Оголошення вчи­телем оцінок. 7. Завдання додому. 8. Підсумки уроку.

Урок повторення окремої теми, розділу: 1. Озна­йомлення учнів із завданням уроку. 2. Повторення вузлових питань розділу. 3. Усні та письмові вправи на матеріалі повторення. 4. Підсумки проведеної роботи. 5. Виставлення оцінок. 6. Завдання додому.

Як бачимо з прикладів структурних варіантів уроків вивчення нового матеріалу і формування умінь і навичок, схеми шкільних занять для О. М. Біляєва не є догматичними, раз і назавжди даними. На його дум­ку, апробація нової структури курсів української мо­ви дає підстави для внесення корективів у зовнішню організацію уроків. Наприклад, урок вивчення нового матеріалу, на його думку, — комбінований: хоча озна­йомлення з новими відомостями переважає, однак значне місце відводиться повторенню раніше вивче­ного і закріпленню нового матеріалу. На думку дослід­ника, зі зміною структури шкільного курсу українсь­кої мови з'являється можливість майже весь урок по­яснювати теоретичний матеріал, обмежуючись на­прикінці підбиттям підсумків роботи.

В окремих випадках, радив дослідник, варто засто­совувати на уроках засвоєння нових знань структуру, запропоновану М. В. Нечкіною, яка на початку уроку замість фронтального опитування радить удаватися до живого спілкування з учнями. З цією метою напри­кінці попереднього заняття повідомляється, що буде предметом вивчення наступного уроку. Для самостій­ного опрацювання пропонується 3-4 питання. Під час підбиття підсумків бесіди узагальнюється найважли­віше, те, що призначено для запам'ятовування.

Ширші можливості для вдосконалення і змін у структурі аспектних уроків з'являється у зв'язку із запровадженням нової технології вивчення українсь­кої мови, зумовленої поступовим переходом на тема­тичне оцінювання навчальних досягнень учнів.

Другу групу шкільних занять становлять уроки розвитку мовлення, які проводяться з метою форму­вання і розвитку в учнів комунікативних, або мовлен­нєвих, умінь і навичок

Складність питання О. М. Біля-

єв пояснює слабкою теоретичною розробленістю його, пов'язаною з недостатньою увагою в минулому до роз­витку мовлення школярів.

В основу запропонованої науковцем класифікації уроків розвитку мовлення покладено вид творчої ро­боти та мету її проведення, відповідно до чого визна­чено два їх різновиди: уроки, на яких учні виконують «малі жанри» творчих робіт (усний переказ, розповідь про почуте або побачене, опис предмета, написання нарису, вільного або творчого диктанту), і уроки про­ведення великих за обсягом переказів і творів та їх аналізу з учнями. Окремо виділено урок підготовки до контрольного твору [1, с. 29].

У чому ж полягає специфіка уроків розвитку мов­лення?

Урок навчального переказу: 1. Вступна бесіда.

2. Читання тексту. 3. Бесіда за змістом прочитаного.

4. Складання плану. 5. Мовний аналіз тексту. 6. Пов­торне читання тексту. 7. Підготовка чернетного варі­анта переказу. 8. Редагування роботи і переписування її начисто. 9. Перевірка й аналіз робіт. 10. Доопрацю­вання переказів.

Структура уроку контрольного переказу: 1. Вступ­не слово вчителя. 2. Читання тексту. 3. Пояснення но­вих слів і запис їх на дошці. 4. Самостійне складання учнями переказу. 5. Повторне читання тексту. 6. Напи­сання переказу в чернетному варіанті. 7. Переписуван­ня робіт начисто. 8. Самостійна перевірка написаного.

Схема уроку аналізу контрольного переказу: 1. Вступне слово вчителя. 2.

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні