Типологізація конфліктів

конфліктів. В основі теоретичної типологізації лежить побудова ідеаль­ної моделі об'єкта та віднесення конкретного матеріалу до цієї моделі.

З'ясувавши теоретичні засади типологізації конфліктів, ви­значимо ті групоутворючі ознаки, за якими ми зможемо диферен­ціювати та об'єднувати в групи соціальні конфлікти.

1. Функції, які виконують конфлікти у макро- та мікросере-довищі, показують функціональність конфліктів у тому смислі, що конфліктна взаємодія змінює як поведінку, психіку, діяльність опонентів, так і ту сукупність зв'язків, яка існувала в до-конфліктній ситуації у соціальному середовищі.

2. Суспільні сфери, де виявляється конфлікт, значною мірою модифікують конфліктну взаємодію, визначають стратегію і так­тику поведінки сторін, пред'являють вимоги до наступного пе­реговорного процесу. Саме в цих сферах формується об'єктив­ний аспект конфлікту та предмет переговорів. Так, зокрема, спец-іалісти-політологи (М. Томенкота інші) вважають, що політична сфера суспільства принципово конфліктна, бо завдання політич­ної влади — приводити до покори непокірних.

3.   Кількість та якість сторін конфлікту у більшості джерел з конфліктології ставиться на перший план, адже учасники конфлікту формують об'єктивний і майже повністю суб'єктивний аспекти конфлікту. Багатосторонні конфлікти у сфері міждержав-них відносин та зовнішньоекономічній сфері являють собою особ­ливо складну проблему при визначенні стратегії їх вирішення.

4. Провідні та другорядні причини є важливими типоутворю-ючими чинниками, а знання причин дозволяє ефективно регу­лювати конфлікти або запобігати їх появі

5. Динамічні характеристики: характер виникнення, особли­вості перебігу, спосіб затухання або вирішення свідчать про те, що конфлікт, крім статики, має й динаміку, розгортається у на­прямку загострення (ескалації) чи затухання (реескалація).

6.   Ступінь тривалості та напруги показує, наскільки непри­миренними стали позиції сторін, які наслідки, від трагічних у міжнаціональних, міжетнічних конфліктах, до емоційно нейтральних у конфліктах по горизонталі в наукових установах

слід очікувати.

7. За станом ділових відносин конфлікти можуть значно варі­ювати і водночас демонструвати досконалість, узгодженість чи навпаки — показувати необхідність змін у середовищі, де виник конфлікт.

Основні типи конфліктів

У повсякденному житті, в практиці управління в нашому су­спільстві переважає погляд, що конфлікти в цілому — функціональ­но негативні. Наукова традиція західної конфліктології (М. Вебер, Р. Дарендорф, Л. Козер) заснована на позитивному ставленні до конструктивних конфліктів. Але в реальному процесі життєдіяль­ності у змісті конфліктів мають місце конструктивний та декон-структивний функціональний блок. Таким чином, з точки зору функціональності (конструктивності) всю сукупність соціальних конфліктів можна поділити на такі, що мають:

•  Переважно конструктивні функції;

•  Переважно деструктивні функції;

• Нейтрального функціонального навантаження. Методологічне значення типології конфліктів на основі фун­кціональності виявляється у формуванні 3-х поглядів на конфлікт:

• позитивний, бо він підвищує продуктивність праці, онов­лює методи діяльності, покращує стосунки між тими, хто не­щодавно вів конфліктну боротьбу, є своєрідним індикатором проблемних сторін діяльності керівництва (влади);

•  негативний, тому що конфлікт веде до марнування ресурсів, витрат часу на боротьбу і з'ясування відносин, створює пси­хологічне напруження, виникають обопільні образи;

•  зважений погляд на конфлікт у залежності від того, який конкретно зміст у ньому переважає.

Основними суспільними сферами, де відбуваються конфлікти в широкому і вузькому

1 2 3 4 5 6 7 8