Традиція Шевченка та епігонство Шевченка в українській літературі ХІХ століття
Гіркотою сповнені слова поеми Драча, які були б неможливі для Шевченка:
— Марія, Марія… Та Марія не та.
Та зродила Христа,
ця — антихриста!..
Як почула вона, то вся похолола,
і треба ж таке почуть від людей…
Світу не бачила вже довкола…
Куди її доля тепер заведе?..
Мати переживає страх перед своїм сином-вченим, винуватцем страшної трагедії. Чи пробачить вона йому? Чи зможе пробачити так багато смертей? І свище біля станції навісний Соловей-Розбійник, яким «розстріляна божевільна мить», і ніхто його не може спіймати, бо він невидимий, як невидима радіація, яка вбиває дітей і їхніх матерів, батьків, бабусь і дідів, усе живе навколо. Чи спіймає розумний син випущеного ним джина?
Мадонна постає перед нами в різних іпостасях: вони то сипи бабуся, що випасає корову, то трактористка, то Скіфська мадонна, то Хрещатицька мадонна… Але в будь-якому випадку вона — жінка-мати, втілення душевної краси і відданості, символ совісті своїх дітей, цілого народу. Вона — символ невмирущого начала життя, як і мадонна Тараса Шевченка. Вона природна і невимушена, правдива в своїй простоті й відкритості, у своїй любові та ненависті. І вона
Дивиться, дивиться в душу.
Вона палить очима до дна.
А я все дотерпіти мушу,
Бо в душі не душа, а вина…
…Крапля совісті є ще на денці?
Вона вірить у совість твою:
У твоєму житті-одноденці
Я нікчемність свою впізнаю.
Слова Івана Драча так само пророчі, як і прозріння нашого Кобзаря, вони так само позачасові, вічні, бо звертаються дo вічних цінностей людського буття.
Використана література
- Коцюбинська М.Х. Етюди про поетику Шевченка.- К., 1990, 270 с.
- Лепкий Богдан. Про життя і твори Тараса Шевченка.- К.— 1994.—125 с.
- Маланюк Євген. Три літа// Дивослово.- №3,— 1993.— С.8-11.
- Мойсеїв І. Нацiональний iдеал: iдеалiзм i прагматизм// Слово i час.—№9.—1995.—С. 105-115.
- Мушкетик Ю.Вiчно з нами//Голос України.—№39.—1993.—С.12.
- Неділько Г.Я. Тарас Шевченко: життя і творчість.-К.—1988.— 245 с.