Транспортно-заготівельні витрати облік і розподіл

Транспортно-заготівельні витрати: облік і розподіл

Одним з видів витрат, що формують первісну вартість запасів, придбаних за плату, є транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ).

Це положення не є новим для підприємств виробничої сфери, які й раніше згідно з Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженим постановою КМУ від 03. 04. 93 р. № 250, включали до складу фактичної собівартості сировини, матеріалів, купованих комплектуючих виробів, напівфабрикатів, пально-мастильних матеріалів (ПММ) та інших матеріальних ресурсів також витрати на транспортування, зберігання і доставлення, здійснювані сторонніми організаціями, а також витрати, пов’язані з транспортним доставленням (у тому числі витрати на вантажно-розвантажувальні роботи) матеріальних ресурсів транспортом і персоналом підприємства.

Зміни, спричинені реформуванням системи бухгалтерського обліку, зачепили підприємства торгівлі навіть більше за інших. Одна з таких змін пов’язана з порядком обліку ТЗВ. Якщо раніше ТЗВ на торговельних підприємствах включалися до складу витрат обігу, які безпосередньо брали участь у формуванні фінансового результату, то тепер такі підприємства, як і всі інші, повинні враховувати при формуванні первісної вартості придбаних товарів також і ТЗВ.

У зв'язку з цим слід звернути увагу на те, що витрати на транспортування, перевалювання і страхування готової продукції (товарів), вартість транспортно-експедиційних та інших послуг, пов’язаних з реалізацією продукції (товарів), не беруть участі у формуванні первісної вартості запасів, а відображаються у складі витрат на збут. Іншими словами, витрати на транспортування запасів на склад підприємства включаються до первісної вартості таких запасів (товарів), а витрати на транспортування продукції (товарів) зі складу підприємства покупцю, до магазину відносяться до складу витрат на збут.

Слід зауважити, що невіднесення ТЗВ до складу собівартості придбаних запасів не тільки є порушенням правил ведення бухгалтерського обліку, а й призводить до завищення сум валових витрат (якщо такі запаси не витрачені (не реалізовані) на кінець звітного кварталу), а отже, і до заниження оподатковуваного прибутку. Це пов’язане з тим, що витрати на транспортування, потрапляючи до первісної вартості запасів, беруть участь у перерахунку згідно з пунктом 5. 9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22

05. 97 р. № 283/97-ВР. Отже, хоча суми витрат на транспортування включаються до складу валових витрат звітного періоду по першій події, фактично вони зменшать розмір оподатковуваного прибутку лише в тому звітному періоді, коли такі запаси будуть використані підприємством у господарській діяльності.

Суттєвість внесених до П(С)БО 9 «Запаси» змін зводиться до того, що запропоновано конкретний механізм розподілу ТЗВ.

Транспортно-заготівельні витрати згідно з абзацем 6 п. 9 П(С)БО 9 включають до себе витрати на заготівлю запасів, оплату тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати на страхування ризиків транспортування запасів.

Визначившись зі складом ТЗВ, перейдемо до питання стосовно віднесення таких витрат до складу первісної вартості товарів, тобто методу розподілу ТЗВ. Існує дві основні методи такого розподілу:

– метод прямого підрахунку;

– метод середнього відсотка.

Розподіл ТЗВ у торгівлі

Раніше витрати на транспортування згідно з Типовим положенням про склад витрат обігу та порядок їх планування і розподілу в торгівельній діяльності, затвердженим постановою КМУ від 18. 03. 96 р. № 334, були однією із складових витрат обігу підприємств торгівлі. Витрати обігу обліковувалися

1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні