Травми хребта та спинного мозку. Ускладнення травми. Особливості догляду за хворими. Профілактика пролежнів

Усі ураження хребта спинного мозку і кінського хвоста в гострому періоді ділять на закриті і відкриті, які характеризуються порушенням цілісності шкіри і підшкірної клітковини на рівні травми, що загрожує інфікуванню хребта і спинного мозку.

За характером травми хребта поділяють на:

1) ураження зв’язкового апарата (розтягнення, розрив зв’язкового апарата без кісткових уражень);

2) перелом тіла хребців (лінійний, компресійний, оскольчатий, компресійно-оскольчатий);

3) перелом заднього напівкільця хребця (дужок, суглобових, поперекових або остистих відростків);

4) переломовивих і вивих хребців, що супроводжуються зміщенням;

5) множинні ураження.

Всі закриті ураження хребта можуть бути стабільними і нестабільними. За локалізацією травми спинного мозку розрізняють ураження шийного, грудного, попереково-крижового відділів спинного мозку і корінців кінського хвоста.

Всі закриті травми спинного мозку ще поділяються на струс, забій і здавлювання спинного мозку. Струс спинного мозку є функціонально зворотнім і клінічно проявляється сегментарними порушеннями, рідше – частковим порушенням провідності. Забій спинного мозку може призводити до часткового його ураження або анатомічного розриву, що клінічно проявляється частковим або повним порушенням провідності. Здавлювання спинного мозку, як правило, супроводжується його забоєм, що може бути зумовлено кістковими відламками, відривами м’яких тканин, оболонковими гематомами, внутрішніми спинномозковими гематомами (гематомієлія), набряком-набуханням або поєднанням цих причин.

Патологічні зміни при забої спинного мозку характеризуються наявністю первинних травматичних некрозів у місці прикладання травмуючої сили і вторинними, зумовленими порушенням крово- і ліквородинаміки, які особливо виражені при здавлюванні спинного мозку.

У перебігу закритої травми хребта і спинного мозку розрізняють 4 періоди: гострий (2-3 доби), ранній (2-3 тижні), проміжний (2-3 місяці) і віддалений, або пізній (більше 3 місяців).

Клініка. У клінічній картині спостерігають симптоми перелому хребта і симптоми ураження спинного мозку: рухові порушення у вигляді зниження м’язової сили і зменшення об’єму рухів аж до повного паралічу, розладів чутливості і порушення функції тазових органів

Залежно від ступеня ураження спинного мозку неврологічна симптоматика може бути представлена сегментарними порушеннями, синдромом часткового або повного порушення провідності спинного мозку, зумовленого явищами спинального шоку.

Переломи хребта виникають як при прямій, так і непрямій травмі (травма голови, ніг, сідниць у результаті падіння з висоти, здавлювання вагою). У виникненні переломів хребта мають значення 4 механізми: згинальний, розгинальний, згинально-круговий і компресійний.

Клінічна картина переломів хребта складається із болю локального характеру на рівні травми, яка посилюється при пальпації, рухах і особливо при ходьбі, зменшення рухів хребта. При переломі шийних хребців спостерігається вимушене положення голови. При переломі нижньогрудних або поперекових хребців, які часто супроводжуються позачеревною гематомою, можлива болючість і напруга м’язів живота. При переломі поперечних відростків поперекових хребців виникають симптоми неможливості підняти випрямлену ногу у положенні лежачи і різкий біль у поперековій ділянці при розгинанні зігнутої в кульшово-стегновому суглобі.

Вивихи хребців без переломів можливі тільки при ураженні шийного відділу хребта. При цьому відбувається зміщення в бокових міжхребцевих суглобах. Вивихи шийних хребців виникають частіше при непрямій і рідше – при прямій травмі хребта. Клінікою при вивихах шийних хребців є вимушене положення голови, напруження м’язів шиї, різкий біль при русі голови.

Ізольовані вивихи хребців (без перелому кісткових утворів) бувають тільки в шийному відділі хребта. Крім того, легкі форми підвивихів, які ще називають

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні