Травянисті та чагарникові біоми степів України

style="text-align: Ґрунтотворними породами є леей, лесовидні суглинки, алювіальні піски, на яких сформувалися звичайні і глибокі чорноземи (на півночі) та темно-каштанові ґрунти (на півдні). Тепер вони розорані.

Клімат континентальний. Середньомісячна температура липня становить на півночі 21-23° С, на півдні — 25-30° С, максимальна — 38-41° С, мінімальна — 19° С, інколи більше. Для розвитку рослин у Степу велике значення має волога, але тут її мало, середньорічна сума опадів становить 450 мм, на півдні — 200-250 мм.

В Степу переважає культурна рослинність: на агрофітоценози припадає 75% земельного фонду. Природна рослинність (лісова, степова, галофільна, псамофільна) залишилася тільки на непридатних для окультурнення землях.

Лісова рослинність поширена мало, що пояснюється сухістю клімату, дефіцитом вологи, засоленістю ґрунтів та інтенсивним вирубуванням їх. Ліси збереглися лише по берегах річок, верхів'ях і тальвегах балок, на крутосхилах. Тут вони захищають ґрунти від ерозії, а посіви — від суховіїв і пилових бур, регулюють водний режим річок, очищають повітря. Для Степової зони характерні вододільні та заплавні ліси. Значне місце посідають захисні лісосмуги та інші насадження.

Для північного Степу дуже характерні вододільні та схилові ліси (тут їх називають байрачними), котрі за своєю природою є дубовими перелісками, рідше суборевого і субдібровного типу. Крім дуба звичайного, в складі деревостану помітну роль відіграють берест, в'яз, ясен, сосна, які створюють берестово-ясеневі, в'язово-ясеневі та інші відміни. У підліску, складеному з ліщини, бруслини, терну, жостеру і липи, зростає участь ксерофільних видів. У трав'яному покриві поряд з типовими неморальними видами трапляються види степової екології (осока колхідська, кохія колхідська, чебрець Паласа, ковила волосиста).

У долинах великих і середніх річок зустрічаються ділянки заплавних осокорових, в'язово-дубових, вербових та вільхових лісів.

Майже вся лучна рослинність степової зони зосереджена в заплавах річок. Прируслові підвищення вкривають остепнені луки з костриці борознистої (Festuca rupicola) і свинорию пальчастого (Cynodon dactyion), вирівняні ділянки центральної заплави зайняті справжніми лучнотонконоговими, повзучепирійними

звичайнобек-манієвими луками,а притерасні зниження — болотистими луками з осоки гострої (Carex acuta), очеретянки звичайної (Phalaroides arundinaceae), лепешняка плаваючого (Giyceria fluitans), очерету (Phragmites).

На вододільних просторах Степу між Дніпром і Південним Бугом, а також Дніпром і Молочною поширені поди — зниження різних розмірів,які весною після танення снігу перетворюються на своєрідні висихаючі озера. Поверхня подів в міру звільнення від води заростає рослинними угрупованнями, розміщеними у вигляді концентричних смуг,які утворюють екологічні ряди. Найціннішими в кормовому відношенні є подові луки з тонконога вузьколистого (Poa angustifolia), костриці борознистої (Festuca rupicola), пирію подового (Elytrigia рвеисіосаезіаАкелерії гребінчастої (Koeleriacris-tata) тощо.

Справжні степи на Україні збереглися мало, хоча в минулому вони були дуже поширені. Для них характерне переважання ксерофільних дернинних злаків (60-90% загального покриття).

У північній частині зони поширені різнотравно-типчаково-ковилові степи, вони розміщені на плакорах із звичайними чорноземними грунтами. В їхньому травостої переважають вузьколисті дернинні злаки: типчак, або костриця борозниста (Festucarupicola), ковила волосиста (Stipa capiliata), к. вузьколиста (S. angustifolia), к. червона (S. rubra), келерія (Коеіегіа). Багато також ковили української (S. ucrainica), K. Лессінга (S. lessingiana). З бобових трапляються конюшина гірська (Trifolium montanum), К. альпійська (T. alpestre), люцерна румунська (Medicago romanica). Особливістю

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні