Творчі аспекти журналістської професії та організація праці журналіста

бувають різними за тематикою та призначенням. Зазвичай до досьє заносять власні матеріали, що побачили світ. Окремі досьє заводять за інтересами: за темами, які найбільше цікавлять, за проблемами, що їх досліджує сам журналіст, запроваджуються досьє також просто для цікавинок з різних джерел.

Довідкова література - надійний помічник при написанні чи редагуванні твору. Навіть коли в редакції є уміло дібрана книгозбірня та добре налагоджена система інформаційної служби, під рукою творчого працівника редакції мають бути найнеобхідніші довідкові матеріали - без цього продуктивно працювати важко. Передусім маються на увазі енциклопедичні та мовно-граматичні словники. Це зовсім не означає, що до робочого столу треба стягувати десятки фоліантів чи багатотомники довідкового характеру, але найуживаніші книги такого штибу, звісно, мають бути. Серед них бажано бачити тлумачний, правописний, російсько-український та українсько-російський словники. Не завадить мати довідник про адміністративно-територіальний поділ держави, а також словники фразеологічний, іншомовних слів, синонімів та антонімів. Маючи цей найнеобхідніший набір, завжди легко, не витрачаючи зайвого часу, знайти, уточнити та використати певний термін чи слово, збагатити мовну палітру твору.

Безумовно, для працівника преси першочергове значення має як писати, але не на останньому місці - чим писати. Для успішної роботи журналіст мусить мати свій особистий, так би мовити, робочий інструмент

Традиційне, і нині найпоширеніше, оснащення журналіста - авторучка й записник. Дехто з пишучої братії, незважаючи на величезний прогрес в удосконаленні журналістської оргтехніки, консервативно віддає належне традиції чи звичці користуватися незмінним записником і надійною авторучкою. Відомий чеський письменник Карел Чапек на запитання, чи використовує він друкарську машинку, відповів з властивою йому дотепністю, що коли пише і замислюється, то гризе ручку, - а хіба можна гризти машинку? То - не для нього [14, 250].

Інші дотепники, абсолютизуючи талант і підкреслюючи скептичне ставлення до технічних досягнень прогресу, не проминуть скаламбурити, що класики гусячими перами писали вічні твори, а нинішні графомани вічними перами клепають сірі одноденки.

Але жарти жартами, а без ручки і записника сьогодні не обходиться навіть той журналіст, який оснащений найсучаснішими технічними засобами. Навіть користуючись зручним портативним диктофоном, досвідчений журналіст підстрахує себе, продублювавши прізвища, цифри, іншу важливу інформацію помітками в блокноті. Записник, окрім більшої точності (диктофон може відмовити, невиразно можуть прозвучати схожі звуки, - наприклад, глухі приголосні), має ще ту перевагу, що економить час: погортати сторінки блокнота і за короткими нотатками відновити перебіг бесіди завжди швидше, ніж розшифрувати магнітний запис.  

5. Добування інформації

Робота журналіста складається з двох частин:

  1. власне збирання (добування) інформації;
  2. осмислення її, переробки, втілення у відповідні форми для донесення до споживача.

Щоб зібрати інформацію (освоїти ту чи ту тему) журналіст має виявити наполегливість, винахідливість та докласти чимало зусиль, а часто подолати низку перешкод.

Найдоступніші джерела, звідки черпається інформація, - це центри зв'язків владних структур з громадськістю, управлінські та статистичні органи, бібліотеки, довідники, повідомлення інформагентств, радіо, телебачення тощо.

Але найнадійніше та найефективніше джерело - це те, коли журналіст побачить на власні очі під час безпосереднього перебування в зоні зацікавлення та почує з перших уст, розмовляючи

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні