Творчі аспекти журналістської професії та організація праці журналіста

з учасниками та очевидцями події. Недарма в журналістському середовищі утвердилася поговірка: журналіста ноги годують. Тому справжній журналіст, надто репортер, часто перебуває у самому вирі життя, в епіцентрі резонансних подій (на пожежах, у зонах землетрусів та інших стихійних лих, на мітингах, при різних суспільних сутичках і колізіях). Не випадково, за даними ЮНЕСКО, середня тривалість життя журналістів на другому місці після шахтарів.

При добуванні інформації безпосередньо в людей треба мати на увазі найпростіші та найпоширеніші правила, яких дотримується досвідчений журналіст.

  1. Передусім треба відрекомендуватися, при необхідності показати посвідчення особи.
  2. Ввічливість, доброзичливість, підкреслена повага до співрозмовника - неписане правило журналістського спілкування. Людину можна розговорити (а це головне завдання журналіста), якщо вона повірить, що її інформація справді потрібна вам, що вона допоможе з'ясувати істину і ви з вдячністю сприймаєте кожне слово, а висловлення вами подяки лише утверджує співрозмовника у корисності наданої ним інформації.
  3. При користуванні диктофоном обов'язково важливо попередити співрозмовника, що вмикаєте апарат, а якщо він заперечуватиме, слід погодитися з ним.
  4. Обов'язкове правило: запитати інформатора, чи не заперечуватиме той проти посилання на його ім'я при використанні наданої ним інформації; якщо згоди не отримаєте, називати ім'я вашого співрозмовника не можна.
  5. Якщо ви берете інформацію в органах державного управління, попросіть копію документа, якщо інформація усна - запишіть па диктофон чи у блокнот, вказавши ім'я інформатора.
  6. Не соромтеся перепитати співрозмовника, якщо чогось не знаєте, уточнити подробиці. Все знати неможливо; запитуючи, ви виявляєте потяг до знань, і не думайте, що виявляєте невігластво: соромно не запитати, а залишити інформаційну прогалину в темі
  7. Не гребуйте найдрібнішими і найнесуттєвішими на перший погляд фактами: все згодом знадобиться, якщо навіть не буде використане при написанні матеріалу. Для успішної роботи фактів треба мати набагато більше, ніж може бути використано: невикористані факти також працюють на матеріал, стверджуючи вас у логіці та висновках, надають матеріалу переконливості, хоч і перебувають "за кадром".

Серйозний журналіст завжди дотримуватиметься загальноприйнятих етичних норм і правил поведінки. У редакції "Вечірнього Києва" ще за радянських часів, наприклад, були вироблені так званих 10 заповідей журналіста, своєрідний катехізис, який, спираючись на загальні моральні вимоги до професії, власне, протистояв принципові партійної заанґажованості. Ось ці заповіді:

  1. Не збреши: правдивість - наше ремесло.
  2. У статтях не вимагай вироку - ти не прокурор.
  3. Думай про читача: без нього немає тебе як журналіста.
  4. Найбільша помилка журналіста - боятися помилитися;
  5. Іди в люди: гора не ходить до Магомета.
  6. Пам'ятай: "Вечірній Київ" - енциклопедія міста: впиши у неї свій рядок.
  7. Не хлібом єдиним живе людина: сприймай життя крізь призму духовності.
  8. Не повчай читача: він не дурніший від тебе; враховуй думку, протилежну твоїй; засвой дві аксіоми: 1) немає істини в останній інстанції і 2) зіпертися можна лише на те, що чинить опір.
  9. Відбивай розмаїття думок, не боячись звинувачень у відсутності позиції: наша позиція - плюралізм.
  10. Зроби все для того, щоб кожна з наших 300 зустрічей з читачем стала для нього пам'ятною ("Вечірній Київ" тоді виходив 300 разів на рік).

Всі ці принципи

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні