Творчість Ч. Діккенса. Романи „Нотатки Піквікського клубу” та „Пригоди Олівера Твіста”

мрець” Дік.

Треба згадати колективний образ членів парафіяльної ради, в якому вирізняється джентльмен у білому жилеті, а також образи наглядачів. Це місіс Менн, яка, „виховуючи” дітей не лише голодом, а й різками та власним кулаком, при сторонніх лицемірно маскується мало не під рідну матір своїх підопічних. За те її колега місіс Корні, не лицемірячи, одверто кляне „старих відьом, які навіть померти не можуть, не дошкуливши чесним людям”, і взагалі засуджує „засліплення” бідняків не задоволених своєю долею. Вона гідна свого начальника і майбутнього чоловіка – парафіяльного урядовця Бамбла. Його кредо полягає в тому, „щоб давати біднякам саме те, чого вони не потребують”. І те що формально призначається на допомогу цим „злидням”, має йти до рук корисливих чиновників -  таких як Бамбул. Думку про те, що коли хтось йому суперечить – це означає „моральну революцію”, він висловлює тільки на адресу простих людей. Перед вищими за посадою чи просто сильнішими від нього Бамбл – боягуз.

Для англійської буржуазії найголовніше – вигода і гроші. Бамбул перед сватанням до місіс Корні перераховує її срібні  ложечки й трясе шкатулку, щоб почути „приємний звук, не інакше, як брязкіт монет”, а картає себе пізніше за те, що занадто дешево „продався” чуючи у відповідь від свої дружини, що це вона за нього переплатила

Вони обоє, по суті, нічім не відрізняються від садиста сажотруса Гемфілда, який зубами видирає свій зиск у п’ять шилінгів, ні від трунаря Сауербері та його дружини, чий сенс життя – знову ж таки зиск як на небіжчиках, так і на учнях. Причому експлуатація останніх повинна перекрити податок, що його трунар платить на користь бідних, - отож учнів треба „милосердно” й „саможертовно” годувати собачими недоїдками, як це й робить трунарева жінка. Трунар трохи добріший від неї, але це нічого не міняє в долі героя роману, як і окремі слабкі проблиски чогось схожого на людські почуття у Бамбла: справжня людяність і доброта не сумісні з буржуазною ідеологією та практико.

Так само жорстоким і хижим змальовано і старого брата героя – Монкса, який задля збагачення підробляв документи, обікрав рідну матір і переслідує Олівера, щоб привласнити його частку спадщини. Його зіпсутість – закономірний наслідок типового для буржуазії шлюбу з розрахунку, який неминуче веде до розриву всіх родинних зв’язків спотворених гонитвою за грошима. Монкс боїться зіткнення з законом так само, як і члени банди , на чолі якої стоїть Фей гін.

Перше знайомство з „веселим старим джентльменом” починається з того, що Фейгін, милуючись своєю „колекцією” коштовностей радіє загибелі спільників які не виказали його: отже, здобиччю ні з ким не доведеться ділитися. Розумний, хитрий, лицемірний і дуже спостережливий Фей гін не довіряє більшості дорослих спільників, люто ненавидячи декого з них, - насамперед Білла Сайкса.

Сайкс за словами його коханки  Ненсі, в банді Фейгшіна найвідчайдушніший і найжорстокіший. Моторошна сцена вбивства Ненсі і спроба вбити хлопчика Чарлі як найповніше підтверджують цю характеристику. Та хоч би яким запеклим негідником був цей грабіжник і вбивця, хоч би як наближався він наприкінці свого злочинного шляху до того ж стану зацькованого звіра, в якому закінчив своє життя засуджений до старти Фей гін, письменник

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні