Україна і СНД - відносини та співпраця

липні 1998 р. у Мінську відбулась нарада робочої групи з питань вдосконалення діяльності СНД та реформування його структури. У виступі Президент Білорусі О. Лукашенко наголосив: "Нині СНД перебуває в стані клінічної смерті, реанімації". Всі розуміли необхідність докорінних змін у відносинах в СНД. Особливу увагу привернула позиція України, яку виклав перший заступник МЗС України А. Бутейко, зазначивши: "Україна бачить СНД інструментом багатосторонніх переговорів та консультацій, раціональним механізмом економічного співробітництва з винесенням за рамки Співдружності, зокрема питань військового, політичного, правового співробітництва, а також питань колективної безпеки". На порядку денному назріло скликання міждержавного форуму СНД.

Після закритої зустрічі голів держав Співдружності у Кремлі 2 квітня 1999 р. Б. Єльцин зауважив, що з ініціативи України і Росії вдалось підготувати змістовний політичний документ, який визначає шляхи перетворення СНД у ефективний міжнародний механізм взаємодії держав і відповідає вимогам XXI ст. За підсумками саміту було підписано низку основних документів стосовно реформування Співдружності. Президенти підписали Декларацію про основні напрями розвитку СНД. Доцільно зауважити, що Президент Росії вперше з дня заснування СНД переконливо наголосив, що РФ поважає право кожної країни-учасниці саміту обирати форми і масштаби співпраці у цій структурі і виступає проти створення у Співдружності наднаціональних структур.

Україна є дійсним членом СНД. На території інших країн співдружності 61% товарообігу належить Україні. Вона - за реформування, підвищення ефективності й удосконалення механізмів діяльності. Україна виступає і буде виступати за те, щоб у межах СНД укладали угоди, які відповідали б національним інтересам і гарантували б економічну безпеку держави, не допускали домінування однієї країни чи групи країн СНД у міждержавних організаціях та об'єднаннях. Розвиток і поглиблення відносин із країнами СНД не повинні здійснюватися внаслідок згортання взаємозв'язків із розвинутими країнами світу. Ступінь втручання України в СНД не має суперечити Конституції України

З огляду на сучасний стан Співдружності, можна передбачити декілька варіантів її діяльності. Вірогідно, що подальшого розвитку не відбуватиметься. Це засвідчує, по-перше, не надто палке бажання багатьох суб'єктів СНД щось радикально змінювати. По-друге, наростаючі кризові явища в СНД, що виявляються у подальшій реґіоналізації та дезінтеграції (про це свого часу попереджав керівник центру слов'янських і східноєвропейських досліджень Каліфорнійського університету в Берклі Д. Бреслауер). Так, через два тижні після прийняття Державною Думою РФ Постанови "Про денонсацію Біловезьких Угод", 29 березня 1996 р. у Москві була укладена чотиристороння Угода про економічну інтеграцію Російської Федерації, Казахстану, Киргизстану і Білорусі. Президенти Росії та Білорусі 2 квітня 1997 р. уклали Договір про об'єднання своїх держав, після чого О. Лукашенко назвав це утворення "першим ступенем СНД", другим - "велику четвірку", решту відніс до третього.

Окрім цього, дуже швидко створились інші автономні ступені - ГУ AM (Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова), до яких у 1999 р. приєднався Узбекистан, а в червні 2001 р. в Ялті було підписано статутний документ, що оформив це консультативне об'єднання в міжнародну організацію. Казахстан, Узбекистан, Киргизія і Таджикистан утворили Центральноазійський союз. Згодом ці країни, разом з Росією й Білоруссю уклали Євразійський економічний союз. У червні 2001 р. Президент Молдови В. Во-ронін переконував Л. Кучму разом приєднатися до новостворе-ного союзу. Молдові це вигідно, оскільки вона не має спільних

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні