"Українське питання" у міжнародній політиці в роки другої світової війни

хорами".

Постає питання: на що розраховували оунівці, йдучи на формування цих відділів? Ідейно-теоретична і мемуарна спадщина провідних діячів ОУН і ДУН С Бандери, Я. Стецька, М. Клими-шина, Є. Побігущого, М. Кальби та інших дає відповідь на це питання. Політичний сенс їх творення у співпраці з німецькою армією полягав у тому, що ця акція повинна була заманіфестувати волю і становище України, яка під час війни на своїй території сама боролася за самостійність. ДУН мала чинно довести, що Україна готова, крім революційної боротьби, відправити на фронт проти Москви своє військо у спілці з Німеччиною, якщо остання шануватиме державну суверенність України і визнає її як союзника. Остаточна позиція Німеччини стане очевидною лише тоді, коли принаймні частина українських земель буде звільнена від більшовиків. При дружньому ставленні гітлерівців до України ДУН мали бути зародком регулярної армії Української держави. На випадок негативного розвитку подій (це також не відкидали) залишалася б одна практична користь - сучасне вишколення стрільців, підстарший і старшин, які повинні були знайти спосіб повернутися у підпілля. Передбачалося також зведення у перспективі "Нахтігалю" і "Ро-ланду" в одному місці, щоб у відповідний момент спрямувати їх на протинімецький і протирадянський фронти. Водночас йшлося про перетворення ДУН у своєрідний пункт для тих бійців - українців Червоної армії, які з початком воєнних дій або перейдуть на бік Німеччини, або потраплять у полон.

Обидві сторони сподівалися отримати вигоду від цієї неординарної угоди. Оунівці прагнули мати якомога більше військово вишколених людей; представники ж вермахту, безумовно, розраховували на пропагандистський вплив на населення невеличкого "українського легіону". Як зазначає В. Косик, у цій справі фактично йшлося про те, хто кого більше перехитрує, оскільки обидві сторони взаємно приховували плани. Справжні наміри німців не узгоджувалися з принципами домовленості

У свою чергу ОУН С. Бандери не виявляла наміру скористатися з цієї домовленості, щоб досягти власних цілей. Ця угода ОУН з нацистами, як і попередні, загалом відповідала практиці, що склалася на міжнародній арені у другій половині 30-х років XX ст. З А. Гітлером намагалися порозумітися уряди багатьох країн Європи. Сталінський уряд, як уже згадувалося, навіть уклав з німецькими верховодами пакет таємних договорів, що з погляду міжнародного права вважалися і вважаються злочинними. І все це робилося з метою використати Німеччину в своїх інтересах, "переграти" А. Гітлера у великій політичній грі. Тому немає правових підстав тлумачити як "чорну зраду" порозуміння оунівського керівництва з нацистськими ватажками. Адже оунівці не присягалися на вірність радянській владі. Питання ж про те, чи зраджували вони свій народ, йдучи в ім'я своєї ідеї на союз з Третім Рейхом, такою ж мірою стосується Й. Сталіна з В. Молотовим.

Аналіз ідейно-теоретичної та мемуарної спадщини проливає світло на обізнаність активістів ОУН зі справжніми німецькими намірами стосовно України і дає право стверджувати, що їхні уявлення про останні аж до липня 1941 р. були переважно абстрактними, загальними і суперечливими.

2. Україна між двома тоталітарними режимами

Публікації останнього часу підтверджують: прагнучи зберегти за собою здобутки 1939-1940 pp. , Й. Сталін робив усе, щоби за умов німецько-радянської війни, яка назрівала, забезпечити можливість активного їх захисту

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні