"Українське питання" у міжнародній політиці в роки другої світової війни

Німеччини на Польщу і початку воєнних дій українські провідники підтвердили вірність обраній позиції. Голова Українського національно-демократичного об'єднання (УНДО) В. Мудрий, виступаючи у сеймі від імені Українського парламентського представництва 2 вересня 1939 p. , заявив, що "разом з усім громадянством українці виконають свій обов'язок і принесуть усі жертви для оборони держави".

Свою позицію українські провідники не змінили і у подальшому ході війни, коли дедалі очевиднішою ставала воєнна поразка Польщі. Більше того, вони ще раз підтвердили цю позицію за екстремальних умов, що склалися у середині вересня 1939 р. На той момент німецькі війська вже вступили на територію Західної України й узяли в облогу Львів. У розпалі боїв у місті почали ширитися чутки про можливий антипольський збройний виступ українців. На пропозицію військових і цивільних властей 14 вересня Львівське радіо та польські газети оголосили заяву за підписами митрополита А. Шептицького і голови УНДО В. Мудрого, де спростовували ці безпідставні чутки.

Позиція громадсько-політичних лідерів, безумовно, впливала на поведінку громадян української національності. За різними оцінками, у польському війську у вересневі дні 1939 р. перебували від 120 до 200 тис. українців. Більшість з них сумлінно виконували солдатський обов'язок. Були полки (наприклад, 5-й Грубешівський), де українці становили більшість особового складу.

Не варто забувати, що напередодні Другої світової війни відносини між українським населенням і польською владою залишались надзвичайно напруженими і більшість українців не бажали захищати державу, яка вела антиукраїнську політику.

Вже в перші дні війни Німеччина намагалась втягнути Радянський Союз у воєнні дії

Так, 3 вересня Й. Ріббентроп доручив німецькому послу в Москві Шуленбургу з'ясувати у В. Молотова, чи не бажає СРСР скерувати свої збройні сили проти Польщі й зайняти територію, що входить у сферу його інтересів, тобто, зокрема, Західну Україну. При цьому наголошувалося, що це не лише допомогло б Німеччині, а й також, згідно з московськими угодами, було б у радянських інтересах. Однак сталінське керівництво не зважилося аж на такий крок, який означав би взяти на себе співвідповідальність за агресію проти сусідньої Польщі.

Запровадження до участі у воєнних діях ретельно зважувалось у Москві. В. Молотов відповів лише 5 вересня, зазначивши: "Ми згодні з Вами, що в слушний час нам буде цілком необхідно розпочати конкретні дії. Ми вважаємо, однак, що цей час ще не настав". Москва і надалі на наполягання Берліна ухилялася від прямої відповіді. Мабуть, радянське керівництво відкладало воєнне втручання в Польщу, щоб не виглядати співучасником Німеччини у її війні зі західними державами. Воно відшуковувало мотиви. В. Молотов у бесіді з послом Німеччини в СРСР В. Шуленбу-ргом 10 вересня вперше висунув політичний мотив виправдання майбутнього вторгнення в Польщу, коли СРСР має прийти на допомогу українцям і білорусам, "яким загрожує Німеччина". Таке повідомлення було б більше правдоподібним, коли б німці захопили Варшаву, тоді б СРСР уникнув звинувачення в агресії.

Іншим важелем тиску на Москву стала показна підготовка антипольського повстання на західноукраїнських землях націоналістичними силами. У А. Птлера 12 вересня відбулися спеціальні наради, де обговорювалися різні варіанти політичного оформлення наслідків німецько-польської війни, що були значною мірою поставлені

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні