"Українське питання" у міжнародній політиці в роки другої світової війни
Свою позицію українські провідники не змінили і у подальшому ході війни, коли дедалі очевиднішою ставала воєнна поразка Польщі. Більше того, вони ще раз підтвердили цю позицію за екстремальних умов, що склалися у середині вересня 1939 р. На той момент німецькі війська вже вступили на територію Західної України й узяли в облогу Львів. У розпалі боїв у місті почали ширитися чутки про можливий антипольський збройний виступ українців. На пропозицію військових і цивільних властей 14 вересня Львівське радіо та польські газети оголосили заяву за підписами митрополита А. Шептицького і голови УНДО В. Мудрого, де спростовували ці безпідставні чутки.
Позиція громадсько-політичних лідерів, безумовно, впливала на поведінку громадян української національності. За різними оцінками, у польському війську у вересневі дні 1939 р. перебували від 120 до 200 тис. українців. Більшість з них сумлінно виконували солдатський обов'язок. Були полки (наприклад, 5-й Грубешівський), де українці становили більшість особового складу.
Не варто забувати, що напередодні Другої світової війни відносини між українським населенням і польською владою залишались надзвичайно напруженими і більшість українців не бажали захищати державу, яка вела антиукраїнську політику.
Вже в перші дні війни Німеччина намагалась втягнути Радянський Союз у воєнні дії
Запровадження до участі у воєнних діях ретельно зважувалось у Москві. В. Молотов відповів лише 5 вересня, зазначивши: "Ми згодні з Вами, що в слушний час нам буде цілком необхідно розпочати конкретні дії. Ми вважаємо, однак, що цей час ще не настав". Москва і надалі на наполягання Берліна ухилялася від прямої відповіді. Мабуть, радянське керівництво відкладало воєнне втручання в Польщу, щоб не виглядати співучасником Німеччини у її війні зі західними державами. Воно відшуковувало мотиви. В. Молотов у бесіді з послом Німеччини в СРСР В. Шуленбу-ргом 10 вересня вперше висунув політичний мотив виправдання майбутнього вторгнення в Польщу, коли СРСР має прийти на допомогу українцям і білорусам, "яким загрожує Німеччина". Таке повідомлення було б більше правдоподібним, коли б німці захопили Варшаву, тоді б СРСР уникнув звинувачення в агресії.
Іншим важелем тиску на Москву стала показна підготовка антипольського повстання на західноукраїнських землях націоналістичними силами. У А. Птлера 12 вересня відбулися спеціальні наради, де обговорювалися різні варіанти політичного оформлення наслідків німецько-польської війни, що були значною мірою поставлені