Український народний одяг – складова духовної культури (урок художньої культури 9 клас)
Учень 4. Український чоловічий одяг зверху оперізується поясом.
Пояси були різнокольорові ( червоні, сині чи зелені ) з шовкової, бавовняної чи вовняної тканини. Кінці пояса завжди прикрашали китицями чи бахромою.
Чоловіки Карпат носили шкіряні пояси – череси.
Черес – був зшитий уздовж із двох складених разом ременів таким чином, що мав усередині порожнину для грошей. До ременів кріпилися: кресало, протичка для люльки, підвішували до великого ременя складний ніж, металевий топірець.
Пояс у давнину також служив оберегом, своєрідним талісманом. Вважалось непорядним вийти на люди без пояса.
Учень 5. На голови чоловіки одягали шапки з овчини або іншого хутра.
В Україні існувало вірування, що ходити під відкритим небом з непокритою головою – гріх для чесного чоловіка. В народі з’явилося прислів’я « Без шапки, мов злодій ходить». Ходити з непокритою головою дозволялося лише на похоронах та біля церкви.
Переступаючи поріг хати, треба було скинути шапку.
Чоловіки Західної України носили капелюх – головний убір з товстої, м’якої тканини, прикрашений кольоровою стрічкою, пером півня, тощо.
Грають бджоли і джмелі
В квітах на осонні,
Ходить в жовтому брилі
По горах сонях.
У літню спеку носили солом’яні брилі. Їх плели переважно пастухи під час випасу худоби в полі.
Учень 6. Верхній одяг був такий, як і у жінок.
Свити і кожухи – шили з чорного чи коричневого сукна, а в давнішні часи з білого. Їх оздоблювали вишивкою, чи аплікацією
Поли й поділ обшивалися хутром, на комір бралося кращої якості.
Учень 7. Чоловіче взуття було таким.
Бідніше селянство одягало на ноги постоли – стягнуті шматки сиром’ятної шкіри, а на Полтавщині плетені з лика – личаки. Заможніші носили чоботи – чорні юхтові, або хромові з високими м’якими халявами.
Серед лісу, серед гаю
У неділешній обід
Заснув мужик у чоботях,
Прокинувся без чобіт.
Про чоботи існує також прислів’я: « У ледачого хазяїна і чоботи з ніг украдуть».
Учитель. Дякую вам, діти! Добру пошукову роботу зробила друга група.
Настав час зібрати на свято нашого ( ім’я ляльки – хлопця. )
(На моніторі з’являється зображення хлопця, якого одягають. Діти називають деталі одягу: сорочка, шаровари, пояс, шапка).
Ось і ( ім’я ляльки – хлопця) в нас вбраний.
(На моніторі з’являються зображення дівчини та хлопця разом. )
Діти, погляньте, які ж вони гарні у нас.
Люди дивляться, милуючись,
Яка ж це гарна пара.
ІV. Сприйняття мистецтва
А зараз я хочу ознайомити вас із кількома творами українських художників, у яких відображена краса народного одягу.
( Музика. Показ слайдів із розповідями. )
Василь Тропінін на своїх картинах зображує селян. Про це він на схилі літ згадував: « Я мало вчився в Академії, але навчався у Малоросії: я там без перепочинку писав з натури… І ці мої роботи, здається найкращі з усіх, які я досі написав…»
Саме до таких належить «Дівчина з Поділля». Майстер реально змальовує типову подільську сорочку, намисто на шиї, дівочий головний убір. Гарний овал молодого смаглявого