Улас Самчук (1905-1987)

Улас Самчук (1905-1987)

“Я ставив і зараз ставлю собі досить, як на письменника, виразне завдання: хочу бути літописцем українського простору в добі, яку сам бачу, чую, переживаю”, — писав талановитий український письменник XX ст. Улас Самчук. Кращі його твори, як-от трилогії “Волинь” та “Ост”, роман “Марія”, інші, потвердили, що письменник з честю виконав поставлене завдання. Добре знаний за кордоном і донедавна майже не відомий в Україні, нині він повертається на рідну землю як художній літописець свого часу й народу.

Улас Олексійович Самчук народився 20 лютого 1905 року в селі Дермань на Волині в заможній хліборобській родині. Навчався у сільській школі, потім у Кременецькій українській гімназії, де й почав писати вірші та оповідання. Мальовничі місця його дитинства, Дермань, Тилявка, Кременець, залишилися у пам'яті прекрасним і вдячним спогадом, згодом перенесеним на папір: “Кремінець був гідним місцем для мого юначого визрівання, так само, як Дермань був щедрою колискою дитячих вражень. Ці місця сильно позначені печаттю духа давньої творчої культури і творять той клімат, в якому найкраще може розвинутись неспокійний інтелект, який чогось шукає і до чогось прагне”.

Юнаком Улас Самбук був покликаний на службу до польської армії, але в 1927 році дезертирував з війська, нелегально перейшов кордон і оселився в Німеччині, де розпочав навчання у Бреславському університеті. Та його манила до себе Прага, де на той час був найголовніший український культурний осередок на еміграції — тут зібралися письменники, історики, діячі колишньої УНР. Тож закономірно, що молодий письменник (а друкуватися він почав - це в Польщі в 1925 році у варшавському часописі “Духовна бесіда”) переїздить до Чехо-Словаччини в Прагу, де в 1929 — 1931 pp. продовжує освіту в Українському вільному університеті. Згодом у книзі споминів і вражень “На білому коні” він так напише про те значення, яке мало це місто для його життя і становлення як митця: «У житті кожного письменника є час і місце, що творять вісь його буття. У моєму житті таким місцем була Прага і час, у ній прожитий. Тут я визрів як письменник, тут появились основні мої» писання, тут формувались мої ілюзії, мої фата-моргани, мої суперечності

Тут пізнав певне коло людей моєї мови, з якими судилося ділити долю і недолю мого життя”. Друзі і побратими його — це і ліричний О. Олесь, І О. Ольжич «з кам'яною романтикою в археології і віршах, і тихою поезією в революції й політиці”, “упокорений бунтівник” С. Черкасенко і “нестримна” О. Теліга, і багато інших, “що зустрілися напівдорозі, завжди випадково і завжди несподівано, дуже різні за здачами, дуже недопасовані і завжди контроверсійні.

З 1929 р. У. Самчук постійно співпрацює з “Літературно-науковим вісником”, з часом — із “Дзвоном” (виходили у Львові), а також з “Само­стійною думкою” (Чернівці), “Розбудовою нації” (Берлін) та іншими видан­нями. Згодом письменник видає збірку “Віднайдений рай” (1936), позначену духовним зв'язком із залишеною Батьківщиною і ностальгією за нею.

У 1932—1937 pp. з'явилась друком трилогія У. Самчука “Волинь”, що принесла йому заслужене визнання. На час виходу в світ першого тому цієї книги авторові було лише 27 років. Не багатьом митцям здавалося замолоду написати таке велике епічне полотно з

1 2 3 4