Умберто Еко

літератури та філософії Турінського університету й на архітектурному факультеті Міланського політехнічного інституту в 1961 — 1964 роках, у різний час був Професором візуальних комунікацій архітектурного факультету Флорентійського університету, професором семіотики Міланського політехнічного інституту, Бшонського університету до 1975 року, завідувачем кафедри семіотики Болонського університету, директором програм одержання вченого, ступеня з семіотики Болонського університету (1986—2002), членом Виконавчого наукового комітету університету Сан-Маріно (1989—1995), президентом Міжнародного центру семіотичних і когнітивних досліджень, професором Коллежу де Франс у Парижі (1991—1993), читав цикл «Нортоновських лекцій у Гарвардському університеті, був обраний президентом Вищої школи «гуманітарних досліджень Болонського університету, Італійського інституту гуманітарних наук. Крім того, читав курси  лекцій у Нью-Йоркському, Колумбійському університетах, в університеті Сан-Дієго. Крім; семінарів і лекцій, прочитаних  в італійських університетах, і різних установах, виступав з лекціями, і вів семінари в різних університетах всього світу а також у таких культурних центрах, як Бібліотека конгресу США і Спілка письменників ЄРСК.

Такі напружені академічні заняття, як на давне, не заважали науковій праці. Папулярність до Еко прийшла після публікації книги «Opera aperta», де він розмірковує про загальні проблеми культури.

Наступні книги, що згодом вийшли, свідчать яким широким було його наукові інтереси та якими глибокими були його пізнання в  найрізноманітніших областях науки і культури. Середа них: «Залякані і з'єднані»  твір де передаються питання теорії масової комунікації, «Поетика Джойса» (1965), «Знак» (1971); «Домашній побут» (1973) дослідження, присвячене проблемам історії культури, «Трактат Зі Засальної семіотики», твір, також присвячений проблемам історії культури, «Пошуки ідеальної мови в європейській культурі» (1993), «Відкладений Апакаліпсис»(1994), збірник де об'єднав обрані есе «П’ять есе з етики” (1997), “Кант і качко ніс”(1997), дослідження, присвячене питанням епістемології, “Між неправдою та іронією” (1998)  де автор аналізує феномен неправди в різного роду, практиках. «Про літературу» (2002), збірник, куди ввійшли перероблені в статті публічні виступи Еко й власне статті. У своїх наукових працях Ека розглядав як спеціальні, так і особисті проблеми семіотики. В наукових працях, які часто написані з гуморам, виявляється незвичайний характер Умберто Еко і тому їх завжди приємно читати»

Звісно крім гумору теоретик захоплює своєю ерудицією, спонукає до власних пошуків та роздумів, і його дослідження, як правило, є науковою “провокацією” в найкращому розумінні цього слова зокрема в працях «Відсутня структура» і «Відкритий твір», «Інтерпретації розповідних текстів»).

Багате зробив учений для осмислення таких явищ як постмодернізм і масова культура. Постмодернізм згідно з Еко, не стільки явище, що має строю фіксовані хронологічні рамки а скоріше, певний душевний стан, особливого роду гра, участь у якій можлива й у тому випадку, якщо учасник не сприймає поетмодерністської іронії  інтерпретуючи її запропонований текст особливо серйозна Для масової; культури характерні визначені схеми, на противагу модерністській практиці, що робить. установку на новаторство й новизну. На думку Еко висока  й масова естетика в постмодернізмі зближуються. Наукові заслуги Еко пов'язані з питанням семіотики.

Однак всесвітня слава прийшла не до Еко-вченого, а до Еко-прозїка. Перший його роман «Ім'я троянди» (1980), відразу потрапив до списку бестселерів. За визнанням автора, він спочатку хотів написати детективну історію з сучасного життя, але потім вирішив, що йому буде набагато Цікавіше вибудовувати детективний сюжет на тлі середньовічних декорацій.

1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні