Умберто Еко

Дія роману розвертається в бенедиктинському монастирі у XIV столітті, де відбувається низка таємничих убивств, що, як гадають, є диявольськими підступами. Але францисканець Вільгельм Баскервільський, наставник юного Адсона з Мелька, від імені якого ведеться оповідь, шляхом логічних умовиводів дійшов висновку, що якщо диявол і причетний до убивств, то лише побічно. Незважаючи на те, що зрештою, багато логічних загадок цим середньовічним двійником Шерлока Холмса (про що свідчить не тільки його логічний метод, але й саме ім'я)розгадані, зміст низки убивств він зрозумів невірно, а тому й не зміг запобігти жодному зі злочинів, що здійснилися під час його перебування в монастирі. У будь-якого тексту безліч прочитань, немовби говорить романіст. Утім, детективна складова — аж ніяк не головна в цьому квазі-Історичному романі, де серед інших персонажів присутні й реальні особи. Для автора так само важливе протиставлення двох типів культур, що символізують постаті Вільгельма Баскервільського та сліпого ченця Хорхе Бургоського. Хорхе, наділений незвичайною пам'яттю, орієнтований на традицію і несамовито відстоює тезу, відповідно до якої традиція дана споконвічне, а тому до неї нічого додати, її варто лише вивчати, до речі, ховаючи багато важливих подробиць від профанів, бо вони, на його думку, слабкі й можуть піддатися спокусі заборонених знань. Вільгельм же своїм напрямом думок і поводженням відстоює волю інтелектуального вибору. Боротьба навколо твору Аристотеля, присвяченого комедії, що вважався загубленим, другої частини його «Поетики», що збереглись у монастирській бібліотеці, насправді є боротьбою різних моделей світу. Незважаючи на трагічну розв'язку роману — пожежа охоплює монастир — боротьба ця нічим не закінчується, вона і не може завершитися, поки існує цей світ. Ключові символи роману — бібліотека, рукопис, лабіринт — посилаються на творчість аргентинського письменника X. Л. Борхеса, чия особистість особливо шанується Еко. Роман насичений різноманітними відомостями з середньовічної культури, теології. Книга була перекладена багатьма іноземними мовами, удостоїлась багатьох літературних премій
Екранізація роману «Ім'я троянди» (1986), здійснена французьким кінорежисером Жаном-Жаком Анно, одержала премію за «Кращий закордонний фільм» (1987), чому сприяло те, що роль Вільгельма Баскервільського зіграв знаменитий актор Шон О'Коннері, а зйомки проходили в монастирі Ебербах під Франкфуртом, де повною мірою збереглася атмосфера середньовіччя. Пізніше, Еко випустив книгу «Замітки на полях "Імені троянди"» (1983), своєрідний інтелектуальний коментар до роману. Письменник має талант глибокого осмислення світу, яке щоразу втілювалося в його наукових працях, художніх творах, формуючи особливий світ слова.  

ОСНОВНІ ТВОРИ:

«Залякані і з'єднані,», «Поетика Джойса», «Знак», «Домашній побут», «Трактат із загальної семіотики», «На периферії імперії», «Інтерпретація і гіперінтерпретація», «Пошуки ідеальної мови в європейській культурі», «Відкладений Апокаліпсис», «П'ять есе з етики», «Кант і качконіс», «Між неправдою й іронією», «Про літературу», «Ім'я троянди», «Маятник Фуко», «Острів попереднього дня», «Бавдоліно».

ЛІТЕРАТУРА:

  1. Еко У. Имя розы // Детектив. — М. , 1989. — Вып. 2. ;
  2. Еко У. Роль читача. Дослідження з семіотики текстів. — Львів: Літопис, 2004.
1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні