Універсально-культурний зміст епічних міфопоетичних текстів

чоловіче сім’я. Міх. Ліфшиц у цьому зв’язку зазначав, що Афродіта спочатку була не “філомейдес” (“посмішколюбивою”), а “філомедес”, що означає “більш реальну фізичну схильність, пов’язану із піною, що її здійняв відрізаний фалос Урана” (9, с. 39).

Контрастними щодо еротичності вказаних персонажів були такі їх риси, як агресивність, жорстокість, нетерплячість, владність, підступність, що знайшло прояв у розправах Гери із суперницями. На відміну від “жіночок” Гери та Афродіти Атена мала скоріше протилежні, чоловічі риси, що дає полярне щодо попередніх богинь еротичне кодування. Войовничість Атени взагалі вважається її головною ознакою, проте вона доповнюється інформаційним кодом, оскільки її відвага не бездумна, а свідома. Ті ж самі когнітивні ознаки Атени проявилися у її заступництві щодо духовної діяльності, мистецькій винахідливості та мислення взагалі. Аліментарне її кодування втілюється в приписуваних їй функціях заступництва продуктивній праці та осілого життя. Мотив плодючості тут вже є проявом не фізіологічної репродуктивній функції (еротичний код), о скоріше аграрної аліментарності (свята врожаю, весни).

Розгляд рис, особливостей “біографії”, вчинків інших персонажів міфу тощо дає ясну універсально-культурну картину в її основній формулі порятунку від смертельної небезпеки. Широко розповсюджений мотив рятунку дитини, яку батьки залишили напризволяще і яку спасають інші люди – це сторінки біографії Паріса. Причиною, що примусила троянського царя Пріама та його жінку Гекабу це зробити, була провість (інформаційний код), що їх син розорить (агресивний код) рідну країну

Рятуючи себе і своє місто, батьки поставили під загрозу життя власної дитини. Спасіння одних, таким чином, мало було влаштуватися за рахунок інших. Від небезпеки рятувався також Патрокл, проте він сам був винуватцем у тому. що випадково, під час гри вбив свого товариша (агресивний код мортальності) та, уникаючи помсти родичів (теж агресивний код), був змушений тікати (іммортальність як спасіння від смерті через ухід-втечу). Зцілення Філоктета, який мав невигойну рану від укусу змії, можна розцінювати як послаблений варіант порятунку. Еней рятувався декілька разів, коли, окрім порятунку під час взяття Трої, його спасають від загибелі у двобої з Діомедом та Ахіллесом Афродіта та Посейдон. Тріада “життя – загроза – спасіння” становить структурну основу оповіді про сина Одісея Телемаха, котрий, вирушаючи у мандри, теж переживав смертельну небезпеку та рятувався. Від засідки, що її влаштували на нього залицяльники його матері Пенелопи, його врятувала Атена, що порадила йому повертатися додому кружним шляхом (іммортальність як спасіння від смерті через інформацію про небезпеку).

Інформаційне кодування у його табуйованому варіанті та в контамінації з еротичним та агресивним кодами простежується у мотиві покаранні Кассандри Аполлоном тим, що її пророцтвам ніхто не вірив за те, що вона знехтувала його коханням. Контамінацією еротизму, агресивності, аліментарності та інформативності кодифікована оповідь про народження (генетив) Егіста. Він народився від кровозмішення (табуйований еротизм), після того, як його батько Тієст згвалтував у гаю жрицю (еротичний та агресивний коди), котра виявилася (інформаційний код) його донькою Пелопією, яку він передбачливо, для уникнення пророцтва (інформаційний код) про його інцест, віддав слугувати Афіні. Пізніше дитину, яку вигодувала (аліментарний код) коза (Егіст = ?ιγος ισταμ?ι – “перебуваю під козою”), всиновив (генетив) володар Мікен Атрей, який наказав йому вбити (агресивний код мортальності) власного батька Тієста. Але той за

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні