Універсально-культурний зміст епічних міфопоетичних текстів
Інформаційно-агресивна контамінація вбачається у грізних знаках-перестрогах, котрі віщують невдачу: “Тогда Ігорь възрє на світлоє солнце и видє от нєго тьмою вся своя вої прикриті”, або – “Солнце єму тьмою путь заступаше, нощь стонущи єму грозою птичь убуді”. Попереджає про Ігоря похід і “дивъ връху дерева”, котрий “збися”. “кличе”, “велитъ послушаті – землі незнаємой”
Коли говориться про те, що Ігор “істягну умь крєпостію своєю”, то тут ми можемо констатувати контамінацію агресивного та інформаційного кодів, коли розум пов’язується із силою. Інформаційний сигнал про готовність до втечі дає Ігорю половець Овлур. Сам Ігор у своїй уяві проходить весь свій майбутній шлях додому, міряючи “мислію поля” от великого Дону до малого Донця. Тим самим інформаційність у даному випадку кодифікує КГП безсмертя у її редуцьованому вигляді порятунку від смерті. Діалоговість інформаційного обміну (також у контексті порятунку) знаходить вияв “бесіді” Ігоря з Донцем.
З наведених даних видно, що звернення до інтерпретованих дослідниками образів провідних діючих осіб творів, що ми їх щойно розглянули, у будь-якому випадку дає нам можливість твердити про загальну структуризацію міфопоетичного тексту універсально-культурними елементами – або категоріями граничних підставин, або світоглядними кодами, або їх контамінаціями. Безумовно, обсяг представленого матеріалу не можна вважати вичерпним. Звернення до того чи іншого персонажу, образу, сюжету, мотиву неодмінно тягне за собою як за ниточку, нові персонажі та мотиви, які складають строкату калейдоскопічну картину давньогрецької міфології та давньоукраїнського епосу на різних стадіях їх розвитку. Не думаю, що залучення додаткового матеріалу могло б принципово змінити картину. Універсально-культурні інваріанти, що складають глибинну основу всіх текстів культури, становлять вирішальний структуроутворюючий принцип будь-якого міфологічного дискурсу або його фрагменту. Через це введення додаткового матеріалу