Універсально-культурний зміст епічних міфопоетичних текстів

вояків Ігоря. Інституціалізовані статеві стосунки ми бачимо також і у факті одруження сина Ігоря Володимира у полоні на дочці Кончака, з якою він був заручений ще за часів дружби Ігоря із цим ханом (13, сс. 56-57). Одна з версій інтерпретації смислу походу Ігоря полягала, як відомо, у тому, що цей похід мав за мету одруження сина Ігоря. Недаремно опис поразки русичів описується у передвесільних термінах: “Ту кровавого вина не доста; ту пиръ докончаша храбрі русичі, свати попоїша, а самі полегоша за землю Рускую”. Коли Кончак звертається до Гзака з пропозицією вирішити конфлікт шляхом одруження “сокола” з половецькою “красною дівицею”, він застосовує при цьому термін з весільних пісень, де “одруження” позначалося словом “опутати”, тобто, одружити, засватати. Позашлюбні стосунки видно із ставлення воїнів у перший, переможний для них день, до “красния дівок половецкія”. Нехтування подружнім коханням проявляє у запалі войовничості і “буй тур Всеволод”, котрий “забивъ чті і живота”, “і своя милия хоті, красния Глібовни свичая і обичая”. Алегоричним тлумаченням еротичних мотивів є оповідь про те, як “връже Святослав жребій о дівицю собі любу”, під якою розумівся Київ. Тобто, спроба добитися Києва ототожнюється з гаданням про майбутню суджену.

Інформаційно-агресивна контамінація вбачається у грізних знаках-перестрогах, котрі віщують невдачу: “Тогда Ігорь възрє на світлоє солнце и видє от нєго тьмою вся своя вої прикриті”, або – “Солнце єму тьмою путь заступаше, нощь стонущи єму грозою птичь убуді”. Попереджає про Ігоря похід і “дивъ връху дерева”, котрий “збися”. “кличе”, “велитъ послушаті – землі незнаємой”

Поганий сон, що його бачив у Києві Святослав, теж сповнений тяжких передчуттів, знаковим підтвердженням яких було те, що “бусові врані” “всю нощ” з вечора “възграяху”. Сон Святослава також повен недобрих передчуттів: бачити “женчюгь” уві сні, як і розібраний дах – це до нещастя.

Коли говориться про те, що Ігор “істягну умь крєпостію своєю”, то тут ми можемо констатувати контамінацію агресивного та інформаційного кодів, коли розум пов’язується із силою. Інформаційний сигнал про готовність до втечі дає Ігорю половець Овлур. Сам Ігор у своїй уяві проходить весь свій майбутній шлях додому, міряючи “мислію поля” от великого Дону до малого Донця. Тим самим інформаційність у даному випадку кодифікує КГП безсмертя у її редуцьованому вигляді порятунку від смерті. Діалоговість інформаційного обміну (також у контексті порятунку) знаходить вияв “бесіді” Ігоря з Донцем.

З наведених даних видно, що звернення до інтерпретованих дослідниками образів провідних діючих осіб творів, що ми їх щойно розглянули, у будь-якому випадку дає нам можливість твердити про загальну структуризацію міфопоетичного тексту універсально-культурними елементами – або категоріями граничних підставин, або світоглядними кодами, або їх контамінаціями. Безумовно, обсяг представленого матеріалу не можна вважати вичерпним. Звернення до того чи іншого персонажу, образу, сюжету, мотиву неодмінно тягне за собою як за ниточку, нові персонажі та мотиви, які складають строкату калейдоскопічну картину давньогрецької міфології та давньоукраїнського епосу на різних стадіях їх розвитку. Не думаю, що залучення додаткового матеріалу могло б принципово змінити картину. Універсально-культурні інваріанти, що складають глибинну основу всіх текстів культури, становлять вирішальний структуроутворюючий принцип будь-якого міфологічного дискурсу або його фрагменту. Через це введення додаткового матеріалу

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні