Універсально-культурний зміст епічних міфопоетичних текстів

із Зевсом Атена встановлює мир між Одіссеєм та родичами вбитих залицяльників. Одіссей починає мирно царювати на Ітаці.

Одна з версій міфу розповідає далі про те, як на Ітаку висадився син Кірки від Одіссея Телегон, якого мати послала розшукати батька, котрий розпочав її спустошувати. Одіссей вступає в двобій з нападником, і той смертельно поранив його шипом ската, закріпленого на списі. Так збувається пророцтво Тіресія про те, що смерть спіткатиме Одіссея тоді, коли його народ житиме щасливо. Телегон, дізнавшись, що він вбив того, кого розшукував, відвозить тіло батька додому. Згодом він одружується з Пенелопою. За іншою версією, Одіссей мирно помер в Етолії або Епірі, де шанувався як герой, наділений даром посмертного пророцтва.

2. 2. Універсально-культурний аналіз “Іліади” та “Одіссеї”.

Один з базисних світоглядних кодів, агресивність, лежить в основі самого “заспіву” “Іліади”, коли між богинями виникає гостра суперечка. Початкове “потрійне” протистояння між богинями змінюється поляризацією антагоністів, коли з одного боку стоять Афродіта та Паріс, з іншого – Гера та Атена. Змова (угода) Афродіти та Паріса, наступне викрадання останнім Єлени веде до утворення нових ворогів-суперників. Проти Паріса постають чоловік Єлени Менелай та його брат Агамемнон, що самі колись були суперниками у боротьбі за серце Єлени.

Перший вихід тисячного флоту ахейців на Трою був невдалим через бурю. Ця ж сама перешкода спіткала ахейців і під час їхнього повернення додому

Тут ми бачимо переведення протистояння з суто соціальної сфери на рівень боротьби людини проти сил природи, що ними керують боги. Для їх подолання на першому етапі війни Агамемнон приносить у жертву Іфігенію. Врешті конфлікт поширюється і набуває вигляду протистояння троянців та ахейців, яке переросло, не дивлячись на переговори та умовляння розв’язати спір миром, у війну. Табуйований варіант агресивного коду, таким чином, не здійснився і агресія набула культивованого вигляду (мистецтво війни). Повнота базисної формули, що обов’язково передбачає виникнення певної загрози, окрім міжперсональних сутичок, втілилася у небезпеку, що йде з боку природних сил.

Під час безпосередніх військових дій на кульмінаційному десятому році війни конфліктна ситуація переноситься в середину однієї з воюючих сторін – виникає свара між Ахіллесом та Агамемноном. Відмова Ахіллеса брати участь у боях (табуйований агресивний код) веде до втрат серед ахейців, коли від руки Гектора гине Патрокл. Ахіллес відновляє боротьбу і це дає нове протистояння, де він вийшов переможцем у зіткненнях з амазонками та ефіопами. Але невдовзі і сам Ахіллес гине від стріли Паріса. На зброю цього героя претендують Одіссей та Аякс. Сутичка між ними веде до автоагресії, коли Аякс кінчає життя самогубством. Таким чином протистояння “Одіссей – Аякс” певним чином переходить у внутрішній психологічний конфлікт особи Аякса, який віддав перевагу смерті життю в образі. Нова пара ворогів – це Філоктет, наділений могутньою зброєю, та Паріс, що не міг їй протистояти.

Загибель Паріса визначила злам у боротьбі, і невдовзі, завдяки своїй хитрощі, ахейців вдерлися в місто. Індивідуальна боротьба змінюється колективною, внаслідок якої всі ахейці стають переможцями. а всі троянці-чоловіки, у тому числі їх старий володар Пріам, знищуються. Ствердивши таким чином свою перевагу, ахейці повертаються

<< 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 >>

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні