Урок.Захворювання статевих органів. Венеричні хвороби. СНІД.

не відвідувати лікаря, а натомість попросити друга купити йому які-небудь ліки. Каріна не хоче вступати в статеві стосунки, але боїться сказати про це своєму хлопцеві. Оля збирається використовувати презервативи зі своїм хлопцем, але він відмовляється. Оля вирішує вступити в статеві стосунки без презерватива. Сергій хоче купити презерватив, але боїться, що люди будуть глузувати з нього, і вирішує не купувати його. Світлана вирішила зосередитися на навчанні й не вступати в статеві стосунки до закінчення школи. Валя мало знає про інфекції, що передаються статевим шляхом, і вирішила подзвонити лікарю, щоб одержати додаткову інформацію.

 

Завдання: озвучити ситуацію та визначити, чи є поведінка героїв вірною з точки зору збереження здоров’я.

Після гри, підсумовуючи висновки учнів, дається визначення сексуального здоров’я.   (Визначення  з’являється на мультимедійній дошці).

Сексуальне здоров’я – це загальний добробут людини – фізичне, розумове і психічне, соціальне й духовне здоров’я, без насильства, жорстокості й образ, зі свободою вибору й інформованою згодою.

 

Вчитель. Сексуальне здоров’я передбачає наявність сексуальних стосунків. А сексуальні стосунки можуть бути різноманітними. Іноді внаслідок сексуальних стосунків виникають хвороби статевої системи. Ще в XV ст. ці хвороби отримали назви венеричні. Назва цих захворювань походить від імені Венери – богині кохання у давньогрецькій міфології. Термін „венеричні хвороби” запропонував французький вчений Жан де Бетанкур у 1527 році.

Венеричні хвороби інколи називають „хворобами поведінки”, оскільки їх розповсюдженню сприяє моральна розпуста, випадкові статеві зв’язки. Ці хвороби небезпечні тяжкими ускладненнями. Діти, народжені від батьків, хворих на венеричну хворобу, як правило, і самі хворі на неї, фізично і в розумово неповноцінні.

 

Робота з таблицею (зразок у підручнику: Шабатура М. Н. та ін. Біологія людини, 9 клас. – К. : Генеза, 2001

- С. 123).

 

                                                                                      Таблиця 1

Венеричні хвороби

Назви хвороби

Збудник

Прояви хвороби

Наслідки

 

 

 

 

 

Вчитель. А тепер поговоримо детальніше про ці хвороби.

 

Історик. У Європу сифіліс привезли моряки Христофора Колумба в 1493 р. У XV-XVI ст. були навіть епідемії цієї хвороби. Її називали „статевою чумою”. В Росію сифіліс проник за часів Івана ІІІ, називали його тоді „польською хворобою”. У 1530 р. Італійський лікар Фракастро описав муки пастуха Сифілуса. За своє нешанобливе ставлення до богині Венери та бога Аполлона він був уражений хворобою, що згодом була названа на його честь. Спочатку вважали, що сифіліс і гонорея – одне й те саме захворювання. Французький дослідник Рікою довів, що сифіліс – окрема хвороба. У своїх дослідженнях учений використовував нелюдські методи – заражував здорових людей, а потім лікував.

 

Лікар – венеролог. Сифіліс це дуже тяжке захворювання усього організму, що призводить до каліцтва і смерті людини. Збудником його є мікроорганізм – бліда строхета. Перша ознака сифілісу – поява неболісних виразок на зовнішніх статевих органах, збільшення пахових лімфовузлів. Через кілька тижнів ці явища зникають, і людина вважає себе здоровою. Але в цей час відбувається приховане поширення збудника по організму з кров’ю та лімфою. На шкірі, голосових зв’язках, у ротовій порожнині з’являються висипання рожевого кольору. Людина в цей час стає дуже заразною. У неї випадає волосся на голові, брови, вії. Через три-чотири роки уражуються внутрішні органи, руйнуються носові кістки, спотворюється обличчя. Ще через два-три роки унаслідок ураження спинного мозку виникає параліч ніг. І після кількох років

1 2 3 4 5