Усне ділове мовлення

співрозмовника, не можна робити нервових рухів, крутити в руках якісь предмети або щохвилини поглядати на годинник.

Відповідати на запитання потрібно якомога чіткіше й лаконічніше, бо безперервне красномовство справляє таке саме несприятливе враження, як і бурмотіння та заїкання. У ділових бесідах фіксований не тільки початок, а й закінчення.

ТЕЛЕФОННА РОЗМОВА ? один з різновидів усного ділового мовлення. Має свої специфічні особливості, оскільки співрозмовники не бачать одне одного. Тому в ділових телефонних розмовах слід якомога ширше використовувати лексичні можливості української мови: багату синоніміку, точність термінології.

Оскільки ділові партнери часто спочатку знайомляться заочно, по телефону, дуже важливо справити на співрозмовника добре враження. Для цього слід дотримуватися таких вимог:

  1. Якщо ви телефонуєте в установу чи незнайомій людині, то спершу відрекомендуйтеся: з вами розмовляє такий-то (ім'я, по батькові, прізвище, представник якої організації, вкажіть посаду); після цього запитайте ім'я, по батькові й прізвище свого співрозмовника. Усе це говоріть без поспіху, розбірливо, щоб можна було записати.
  2. Завжди закінчує розмову той. Хто телефонує, а не той, кому дзвонять, тому що іноді у вас може бути два питання.
  3. Розмовляти по телефону належить чітко й стисло. Інакше ? тисячі й тисячі непотрібних телефонних дзвінків, перевантаження телефонних ліній.

4. Правильне, раціональне використання телефону має і такий аспект ? розміщення апарату. Для цього слід заздалегідь знати, де будуть робочі місця, які потребують телефонного зв'язку, щоб найдоцільніше розмістити телефонні апарати

Ділове спілкування по телефону можна подати у вигляді схеми.

  1. Початковий етап спілкування ? момент встановлення зв'язку.
  2. Повідомлення мети дзвінка ? виклад справи.
  3. Завершення телефонного спілкування ? закінчення розмови.

Встановлення зв'язку часом забирає багато часу й зусиль, особливо у людей багатослівних і неорганізованих. Службова особа, знявши трубку, зобов'язана одразу назвати своє прізвище, ім'я та по батькові, а також сказати, від чийого імені говорить(установа, службова особа та ін. ). Звичайно, у відповідь теж називають себе й установу або себе й свою посаду.

Виклад справи ? це введення в курс справи, постановка питання, обговорення ситуації, позитивна або негативна відповідь.

Ініціатива закінчення розмови належить зазвичай тому, хто подзвонив, але якщо співрозмовник значно старший за віком або за службовим становищем, слід дати можливість закінчити розмову йому.

Є декілька найважливіших правил телефонного етикету.

Якщо ви не запам'ятали прізвища чи імені та по батькові вашого співрозмовника, краще вибачитися й перепитати ще раз, ніж користуватися займенником ви та безособовими конструкціями.

При розмові про третю особу її слід називати на ім'я та по батькові або на прізвище (говорити він неввічливо).

Не слід телефонувати на роботу з особистих питань чи з приводу приватної справи, якщо це не зумовлено крайньою потребою.

Просити про послугу по телефону можна лише у людини, близької вам або рівної вам за своїм службовим становищем.

Перш ніж зателефонувати комусь додому, треба ретельно продумати час (не занадто пізно чи рано).

Висловлювати співчуття по телефону неприпустимо(лише особисто або

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні