Уява і фантазія

План

Вступ.  

Уява й фантазія. Розвиток уяви.  

Відчуття. Поняття про відчуття.  

Класифікація і різновиди відчуттів.  

Сприймання. Поняття про сприймання.  

Різновиди уяви.  

Уява і особистість.  

Бачення.  


Вступ

Актор - це особистість, яка спроможна відкрити нам таїну людського існування на глобальному рівні, особистість, що провокує нас на спонтанну реакцію - відповідь про себе, про нас. Бо актор діє під час вистави не тільки як "актор", але як людина, що здатна долати простір і гравітацію і через відверте блазнювання, через оголення своєї душі може відхилити завісу свого попереднього існування, вірувань, суспільного досвіду і через творчий процес у момент взаємодії з партнером сягнути свого праджерела, виявити мить сучасну, час теперішній, "тут і зараз".

Мистецтво актора — це мистецтво сценічної дії. У театрі лише те набуває сили і переконливості, що виражається через дію. Дія є головним засобом сценічної виразності. Через активну цілеспрямовану органічну дію втілюється внутрішнє життя образу і розкривається ідейний задум твору. Цьому завданню мають підпорядковуватись артистична техніка і творчий метод, якщо під дією розуміємо живий органічний процес, спрямований на здійснення визначеної мети.

Розум, нервова система та тіло артиста (актора) – це психофізичний апарат, об’єднані ініціаціями творчої сили; не від`ємна складова цього психофізичного апарату є психічні процеси - уява й фантазія.  

Уява й фантазія. Розвиток уяви

Уява - це психічний процес, який є надзвичайно важливим для розвитку творчості, творчого мислення

Г. Сельє говорить про уяву як одну з провідних характеристик творчої особистості. Уява, на його думку, пов'язана з незалежністю мислення і мусить поєднуватися з розумінням важливості уявлюваного. «Поєднання уяви з Наступною проекцією значущих аспектів уявлюваної картини на усвідомлювану реальність являє собою основу творчого мислення. . . багато відкриттів, які звичайно вважають випадковими, насправді народилися завдяки великій силі уяви, яка миттєво малює різноманітні висновки з випадкового спостереження» (Г. Сельє). Крім терміна «уява» часто синонімічне використовується термін «фантазія».

Однак існує думка, що за цими словами криється трохи різна психологічна реальність. Так, відомий філософ Л. Голосовкер вважає, що людині й людству властивий вищий інстинкт - культури й творчості (на відміну від низьких інстинктів - вегетативного й сексуального). Цей інстинкт здійснює свою функцію через імажинацію - уяву. Звідси й його назва - імажинативний абсолют. У цьому підході принципово розрізняються фантазія і уява. Вони не збігаються, оскільки фантазія не пізнає, вона не вгадує, а тільки грає, її основна діяльність - комбінування. І саме цим інколи зайвим комбінуванням вона може заважати уяві в її творчо-пізнавальному процесі.

Зазначаючи негативну роль фантазії, яка заважає дослідженню істини уявою, слід підкреслити, що розрізнити їхні функції дуже важко, подібно до того, як «у річці важко відділити холодну течію від загального потоку її вод» (Л. Голосовкер). Фантазія теж створює, однак насамперед те, чого бути не може. Це казки, міфи, пов'язані з естетичним почуттям, зокрема, дитини.

Одначе наукова, технічна творчість і взагалі професійна

1 2 3 4 5 6 7