В.О.Сухомлинський і пропедевтика девіантної поведінки неповнолітніх

В. О. Сухомлинський і пропедевтика девіантної поведінки неповнолітніх

Дотримання Україною світових стандартів демократії у розбудові державності, імплементація нормативно-правових актів ООН, Ради Європи набуває сьогодні особливої актуальності.

Головною перевагою демократії провідних країн міжнародної спільноти є не декларація прав і свобод людини, а їх гарантія, реалізація у повсякденному житті. Проте, як не існує прав без обов’язків, так і не може бути обов’язків без прав. Правове виховання особистості починається від дитинства і здійснюється все життя людини. Ступінь усвідомлення громадянином соціальної значущості права, його функцій залежить від загального рівня виховання суб’єкта. Висока культура бажань особистості - це необхідна передумова того, щоб потреба у покараннях взагалі не виникала.

Як пише В. М. Кудрявцев, „криміналістичні дослідження свідчать про те, що найважливішим мотивуючим фактором злочину є певні властивості особистості” [6, 6]. Однак слід пам'ятати, що людина існує в трьох вимірах - біологічному, духовному і соціальному. Кризові явища соціально-політичного характеру негативно впливають на людину, як виду біологічного. Високий рівень смертності, зубожіння широких верств населення, погіршення соціального захисту є головними підставами деструктивних настроїв у суспільстві. Так у 2010 році кількість зареєстрованих злочинів порівняно з 2009 роком збільшилась на 15,2% (на 66 тис. ). За останні 20 років злочинність „помолодшала” в середньому на 2-3 роки. Близько 62% усіх злочинів здійснюють 16-17-річні. У 2010 році кількість злочинів, скоєних дітьми, порівняно з 2009 роком, зросла на 22,3% [4]. Необхідно звернути увагу на той факт, що за вчинення таких тяжких злочинів, як убивство, бандитизм, терористичний акт, грабіж, розбій, відповідальність настає з 14-и років [3, 180]

Дослідженням аспектів правового виховання займались такі провідні вчені, як О. Аграновська, І. Голосніченко, Я. Кондратьєв, М. Матузова, А. Макаренко, В. Сухомлинський, Ю. Ткаченко та ін.

Усебічно дане питання було досліджено В. О. Сухомлинським. Педагогічна спадщина видатного педагога має багатоплановий характер: ідейно-політичне виховання, громадянське, розумове, трудове, етичне, естетичне, а також фізичне у їх органічній єдності [2, 9]. Залежно від того, в яких умовах виховується підліток, які джерела пізнання, мислення, бачення світу впливали на його думку і почуття у дитинстві, його або хвилює зло, що вчинюється на його очах, і радує добро, або він байдужий і до зла, і до добра [2, 271].

Усім добре відома соціальна реклама, коли дитина дошкільного віку звертається до батьків з простими запитаннями про навколишній світ і не відчуваючи при цьому бажання тата і мами знайти час приділити їй увагу, відверто висловлює свій протест: „Навіщо ви мене народили, якщо не хочете зі мною розмовляти!”. Можна стверджувати, що головними причинами асоціальної поведінки дітей, підлітків є байдужість батьків до своєї дитини, соціальна незахищеність, педагогічна занедбаність, а також, в окремих випадках, негативне оточення.

У своїй книзі „Народження громадянина” В. О. Сухомлинський посилається на вивчення ним матеріалів 460 кримінальних справ досудового слідства по розслідуванню злочинів, вчинених неповнолітніми у віці від 12 до 15 років (у масштабах району, області). З’ясувалось, що у зазначеному вище віці серед підлітків правопорушників удвічі більше, ніж серед дівчат та хлопців віком від 15 до 18 років. На його думку, причинами такого становища є проблеми у родинах,

1 2 3