Вапняки. Вапнування грунтів

Вапняк — осадова гірська порода, що складається головним чином з кальциту з домішками глинистого матеріалу, кремнезему, оксидів заліза та інших. Найпоширеніший різновид карбонату кальцію.

Вапняк утворюється на дні морів внаслідок нагромадження органічних решток (переважно черепашок) і осадження СаСО3 з морської води. За походженням розрізняють вапняки біоґенні, хемоґенні, перекристалізовані, уламкові та змішаного генезису. Назви вапнякам звичайно надаються в залежності від особливостей компонентів або структур, що входять до їх складу (оолітові, уламкові, черепашкові, рифові).

Хім. склад чистих В. близький до кальциту, де СаО — 56 % і СО2 — 44 %. В. в ряді випадків включає домішки глинистих мінералів,доломіту, кварцу, рідше — гіпсу, піриту і органіч. залишків, які визначають назву. В. Доломітизовані В. містять 4-17 % MgO, мергелисті B. 6-21 % SiO2+R2O3. В. піщанистий і кременистий має домішки кварцу, опалу і халцедону. Колір В. переважно білий, світло-сірий, жовтуватий; присутність органічних, залізистих, марганцевих та ін. домішок зумовлює темно-сіре, чорне, буре, червонувате і зеленувате забарвлення. В. — одна з найпоширеніших осадових гірських порід. Поклади В. зустрічаються серед відкладів всіх геол. систем — від докембрійських до четвертинних; найбільш інтенсивне утворення В. відбувалося у силурі, карбоні, юрі і верх. крейді; В. становить 19-22 % від всієї маси осадових порід. Потужність товщ В. надзвичайно мінлива: від перших см до 5000 м.

Фізико-механічні властивості В. дуже неоднорідні, але мають пряму залежність від його структури і текстури. Густина В. 2,7-2,9. Межа міцності при стисненні коливається в межах 0,4-300 МПа

Морозостійкість В. досягає 300—400 циклів. В. має універсальне застосування в промисловості, сільському господарстві та будівництві. У металургії В. використовують як флюс. При виробн. вапна і цементу В. — гол. компонент. В. використовують також в хім. і харчовій промисловості: як допоміжний матеріал у виробн. соди, карбіду кальцію, мінеральних добрив, скла, цукру, паперу. Застосовують при очищенні нафтопродуктів, сухій перегонці вугілля, у виготовленні фарб, мастил, гуми,пластмас, мила, ліків, мінеральної вати, для очищення тканин і обробки шкіри, вапнування ґрунтів. В. — один з найважливіших будівельних матеріалів.

В Україні В. поширений в різновікових верствах. Високоякісний флюсовий В. видобувають у Донбасі та в Криму. Рифовий В. , що становить 200—300-метрову продуктивну товщу в юрських відкладах у Кримських горах, використовують у металургійній, хімічній і будівельних матеріалів промисловості. Родовища мохуваткових та нумулітових пиляльних вапняків розробляють у Криму, Причорномор'ї, у Вінницькій, Хме-ль-ницькій, Чернівецькій та ін. областях. Унікальним природним утворенням є пасмо рифового В. неогенового віку завдовжки більш як 200 км — Товтри, або Медобори. Тут розробляють родовища В. , які використовують у цементній (Нігинське род. ) та цукровій (Нігинсько-Вербківське родов. у Хмельницькій, Лисогорське — у Вінницькій областях) промисловості. Родовища В. для виробництва цементу та вапна розвідані у багатьох регіонах України. Видобування вапняку, що використовується чорною металургією України, ведеться на 6 підприємствах, з яких чотири — Докучаївський флюсодоломітний комбінат, Комсомольське, Ново-Троїцьке та Балаклавське рудоуправління — є спеціалізованими, а два — Західний кар'єр та шахта № 6 — входять до складу Комиш-Бурунського залізорудного та Північного доломітового комбінатів. На балансі цих підприємств 13 родовищ, з яких 8 розробляється і 5 розвідані до глибини 150…250 м. Балансові запаси за категоріями

1 2 3 4 5 6