Варшавське повстання 1944 року й Українці

а потім запропонували, що відпровадять мене трохи та понесуть мої клунки. Я догадувалася, що хочуть їх украсти, але ж могли це зробити без труду, відбираючи їх від мене силою. І так я добровільно погодилася, вдаючи, що радо користаю з їх помочі. Себе ж потішала тим, що одягнула на себе три зміни білизни, три літні суконки, дві спідниці та кілька блюзок. По дорозі ми говорили про страхіття війни, яка всіх відділила від родин. Дуже їх зворушила згадка про їх власних матерів та жінок. Коли вони дійшли до кінця свого району, віддали мені клунки з пересторогою, щоб нікому їх у дальшій дорозі не довіряла.

До костела я прибула опівночі і мої приятелі уже не сподівалися мене побачити. Були певні, що вже не живу. На доказ, що я пережила, я показала військовий хліб". 12

Це все, що там згадується про українців, які стояли на Повіслю, тобто в тому районі, який визначив для двох сотень українців полк. Дяченка автор німецької студії Ганс фон Крангальс. Так само нічого не згадується про українців у документальній праці — спомині Адама Каски: "Надвислянскі редути" (Nadwislianskie reduty: Czerniaków, Powi?le, ?olibo?), ані в праці Станислава Коморніцького "На барикадах Варшави" (Na barykadach Warszawy; pami?tnyk powstania 1944 r. ) В цій останній є окремий розділ п. н. "Черняковска уліца", але там про українців не згадується зовсім.

В 1978 році появилася в Америці цікава публікація в англійській мові п

н. "Нічого тільки честь" (Nothing but honour; the story of the Warsaw Uprising, 1944), автором якої є професор Януш К. Заводни з Каліфорнії. Є це солідна наукова праця, якої характеристику подало видавництво Hoover Institution Press, Stanford, California, кажучи, що автор її "базував своє оповідання майже виключно на першоджерелах. Він простудіював німецькі, совєтські, українські, польські, англійські та американські документи. Деякі з них (зокрема архів Рузвельта) щойно недавно відкрито для дослідників, і вони кидають дещо більше світла на совєтсько-англійськo-американські взаємовідносини в часі 2-ої світової війни" (обгортка книжки). В додатку до того проф. Заводний провів інтерв'ю з великим числом колишніх повстанців, а також з людьми, які мали відношення до політичного аспекту варшавського повстання, а зокрема Джорджом Кеннаном, радником американської амбасади в Москві з часів II світової війни, та генералом Бор-Коморовським, головнокомандуючим польською підпільною Армією Крайовою13 (гл. , обгортка книжки, стор. 2). До речі, автор брав також участь у варшавському повстанні і являється мабуть чи не найбільш авторитетною особою у даній ділянці.

Як бачимо з індексу, в цій праці також згадується про українців більше десяти разів, але тільки у двох випадках у зв'язку з варшавськими злочинами, при чому це цитати учасника та очевидця-священика.

В першому випадку він переповідає за Л. Бартельським, автором спомину "Варшавське повстання", що у дільниці Воля "у шпиталі на вул. Плоцка 26, німці, українці і група вояків у німецькій уніформі з опасками на рукавах з написом "GEORGIEN" зайшли до кабінету головного лікаря і застрілили його там разом з іншим лікарем. Хворим вони наказали спорожнити будинок, після чого їх усіх постріляли". 14 Насправді ця інформація дуже поплутана бо ж "GEORGIEN" означає "грузини" а не українці

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні