Варшавське повстання 1944 року й Українці
Вияснення того питання (якщо в 100 відсотках можна було б довести, що українці не брали участи у здушуванні повстання) було б правдивим відкриттям". 20
У своєму листі Крилач доказує, що не тільки самі українці в часі другої світової війни були ось тим "злим духом", але й поляки поповнили немало злочинів супроти українців. Як приклад він наводить село Верховину на Холмщині, де поляки замордували 197 українців, яких і поховано у спільній братській могилі. 21
У відповідь на цього листа Єжи Ловелл дає свої зовсім переконливі вияснення, в оборону розуміється польського боку, а між іншим робить дуже цікаві ствердження. Як видно з цілої праці, "Польща, якої не знаємо" автор цікавиться проблематикою меншин у Польщі і робить у тій ділянці певні досліди, подібно як це робив Крилач у відношенні до українців
"То що відноситься до Варшавського повстання. . . якщо йдеться про факти, то ви вломлюєтеся у відкриті двері: ніхто ніколи не твердив, що у здушуванні варшавського повстання брали участь з'єднані формації, в роді дивізії СС-Галичина чи хочби відділів української поліції; всі польські джерела (які Ви знаєте) вказують тільки на власовців ("Козакен-Бріґаде") та бриґаду РОНА Камінського; термінологія та є вже усталена й уважається обов'язковою. Одначе правдою є, що безпосередньо в ході повстання варшавяни уживали на означення тих формацій м. і. поняття "українці" — частинно для того, що в дійсності багато з-поміж членів особливо бриґади Камінського були чи також називали себе українцями, а по-друге — самі німці говорили про них "Козаки" або "Українці", що часто зрештою уважалося за синонім. Зізнання, які походять з часів повстання заховують ту термінологію, але редактори з засади додають до неї коментар. Подивіться до недавно виданої книжки під заголовком: "?ycie w powsta?czej Warszawie zeznania i dokumenty".
Заключення
Ствердження Ловелла цікаві тим, що це говорить режимний публіцист, хоча деякі його катеґоричні твердження вимагають пояснень і доповнень. Ми вітаємо його твердження, що жодна українська військова чи поліційна частина не брала участи у здушуванні варшавського повстання. Тому що деякі дослідники твердять, що у Варшаві було щонайменше дві українські компанії, створені з колишніх совєтських воєннополонених ("гівіс"), вони не були реґулярним військом а тим більше бойовими частинами.
Хоча є ще й інші свідчення, які ставлять