Вартісна оцінка в бухгалтерському обліку

(акції, облігації, частки в статутних фондах інших підприємств, та інші боргові та капітальні цінні папери).

Первісне визнання фінансових інвестицій здійснюється за їх історичною собівартістю, яка включає: ціну придбання; комісійні винагороди; гонорари; мито; податки, що не відшкодовуються підприємству; банківські збори; інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням інвестицій.

Методичні підходи до подальшої оцінки балансової вартості фінансових інвестицій, які дають право власності та інвестицій в боргові цінні папери відрізняються.

Методи оцінки довгострокових фінансових інвестицій, які дають право власності (далі капітальні), залежать від впливу інвестора на підприємство, акції якого придбані. Довгострокові інвестиції в капітальні цінні папери підприємства, на яке інвестор не має суттєвого впливу, оцінюються за нижчою з двох оцінок - собівартістю або ринковою вартістю, визначеною на основі інвестиційного портфеля. Неринкові цінні папери оцінюються за їх собівартістю протягом періоду їх утримання.

Якщо інвестор має суттєвий вплив на об'єкт інвестування (асоційоване підприємство), то облік довгострокових фінансових Інвестицій здійснюється або за собівартістю, або методом участі в капіталі.

Згідно з методом участі в капіталі балансова вартість інвестиції, яку спочатку оцінюють за собівартістю, збільшується (зменшується) відповідно до частки інвестора у власному капіталі об'єкта інвестування. Балансова вартість інвестиції зменшується на суму отриманих дивідендів.

Інвестиції в підприємства, над якими інвестор здійснює контроль (дочірні) обліковуються або за собівартістю або за методом участі в капіталі. Інвестиції в боргові цінні папери оцінюються в обліку за собівартістю їх придбання. Якщо інвестиції (в облігації) мають довгостроковий характер, то різниця між вартістю придбання та погашення повинна амортизуватися з моменту придбання до закінчення строку їхньої дії

Балансова вартість таких довгострокових фінансових інвестицій дорівнює демонтованій вартості їх погашення у майбутньому.

Фінансова інвестиція оцінюється за методом собівартості, якщо Інвестиція придбана та утримується винятково для продажу.

Виробничі запаси. Для цілей обліку запаси включають:

- сировину матеріали, комплектуючі та інші цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг;

- незавершене виробництво;

- готову продукцію;

- товари;

- малоцінні та швидкозношувані предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більший за рік.

Придбані або вироблені запаси оцінюються за первісною вартістю. При придбанні до собівартості запасів включаються такі фактичні витрати: суми, сплачені постачальнику; плата за посередницькі консультаційні послуги; ввізне мито; сума непрямих податків, що не повертається підприємству; витрати на заготівлю, завантаження та розвантаження страхування; Інші витрати, пов'язані з придбанням і доведенням їх до стану придатного для використання.

Первісною вартістю виготовлених запасів (а також незавершеного виробництва) є їх виробнича собівартість. Відповідно до національного стандарту № 16 "Витрати", виробнича собівартість включає:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату пралі;

- інші прямі витрати;

- загальновиробничі витрати.

В інших випадках для оцінки запасів використовується в тому чи іншому варіанті справедлива вартість.

На підприємствах роздрібної торгівлі для оцінки товарів використовується ціна реалізації.

Запаси відображаються в обліку за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Чиста вартість реалізації - очікувана ціна реалізації запасів за умов звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витратна завершення к виробництва та реалізацію. Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації,

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні