Василь-Костянтин Острозький як політичний і культурний діяч

та певні досягнення європейської педагогіки і науки», у подоланні в Острозі монополії Церкви в українській освіті – створенні «вперше в Україні світської публічної школи», залученні до співпраці в Острозькому культурно-освітньому центрі «діячів різних конфесій, ідеологічних і політичних орієнтацій». На думку історика, «порівняно високий інтелектуальний рівень академії втримувався насамперед завдяки співпраці з нею іноземних діячів та посиленню міжнародних контактів», адже «в жодному з культурно-ідеологічних центрів України ХVІ-ХVІІ ст. не перебувало стільки впливових, здебільшого високоосвічених особистостей православного Сходу та Балкан». У Острозі з другої половини 1590-их рр. завдяки об’єднанню блискучих інтелектуальних сил України та з-поза її меж «сформувалася перша наукова установа України (філологічного профілю), постало найпотужніше тогочасне українське видавництво».

Отже, на даний час існує потреба по-новому поглянути на діяльність роду В. -К. Острозького, розглянути в комплексі різні її аспекти - як господарські, так і культурні, відійшовши від старих стереотипів, що домінували в нашій історіографії.

Відомі історичні факти дають підстави говорити, що князі Острозькі мали кілька основних пріоритетів у своїй діяльності. По-перше, приділяли велику увагу обороні українських земель від татар. З цією метою будували укріплення, замки, засновували міста, що ставали фортецями. По-друге, Острозькі надзвичайно велику увагу приділяли Православній Церкві як опорі їхнього князівства. Виступали фундаторами храмів, монастирів, давали на їхні потреби гроші і землі. Один із представників династії Острозьких, Федір, упокоївся в Києво-Печерській лаврі і вважається православним святим. По-третє, ці князі шанували культуру, зокрема, культуру книжну. У їхніх володіннях переписувалися книги. Існує навіть думка, що батько Василя-Костянтина, видатний полководець і державний діяч Костянтин Іванович Острозький, задовго до Івана Федорова заснував на українських землях друкарню і видавав тут книжки [13].

Всі ці моменти були притаманні й діяльності князя Василя-Костянтина. У молоді роки йому довелося вести непросту боротьбу за величезний спадок свого батька. Завдяки умілій політиці й чималим дипломатичним здібностям, на середину 70-их рр

ХУІ ст. в руках Василя-Костянтина опинилися величезні володіння, які охоплювали значну частину території сучасної України. Йому належала третина земель історичної Волині (зараз це переважно землі Рівненської, Хмельницької та Тернопільської областей), 14 міст і більших поселень з округами на Київщині, 8 – на Брацлавщині, 4 – на Галичині, 32 – на території Польщі. Річний прибуток князя у період його найбільшої могутності становив близько 10 мільйонів золотих – величезна на той час сума. В. -К. Острозького вважали найбагатшою людиною не лише тодішньої Речі Посполитої, а й усієї Європи. Його статки дозволяли виставити військо чисельністю 15-20 тис. чоловік [14]. Не кожен європейський правитель мав таку армію в той час.

Двір В. -К. Острозького багато в чому нагадував інституцію незалежного правителя. У його резиденціях в Дубні й Острозі перебувало близько двох тисяч слуг, здебільшого молодих людей. Для них це була своєрідна школа управління, де вони набували потрібного досвіду. Пізніше ці люди ставали до служби в надвірному війську, канцеляріях, їх призначали управителями маєтків, опинялися вони й на церковних становищах [15].

Чимало вихованців двору В. -К. Острозького стали видатними діячами української історії. Тут можна згадати козацьких ватажків Семерія (Северина) Наливайка, Петра Конашевича-Сагайдачного, церковних і культурних діячів Єлисея Плетенецького, Іова Княгиницького, Ісакія Борисковича, Кирилла Лукаріса, відомих письменників-полемістів Герасима й Мелетія Смотрицьких, Василя Суразького, першодрукаря Івана Федорова та

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні