Весілля на Гуцульщині

Весільні традиції. Весілля на Гуцульщині

Вперше гуцульське весілля задокументував етнограф Володимир Шухевич. Науковець вивчав Гуцульщину впродовж сорока років. У 1902 році вийшов друком третій том його праці «Гуцульщина», в якому було докладно описане це дійство. Наші кореспонденти мали нагоду переконатися, що відтоді церемонія не дуже змінилася. «Весьилє» — це карнавал, тривале свято радості й любові, яку особливий карпатський народ гуцули щедро дарує усім.  

Село Черемошна лежить на межі Прикарпаття та Буковини. Ріка Чорний Черемош ділить його навпіл. Колись тут проходив кордон між австро-угорською Галіцією і Румунією. Тепер українсько-румунський кордон відсунувся на південь. До найближчого райцентру, а це Верховина, — 35 кілометрів. Наше весілля відбувається у присілку Черемошни. Свинський Потік, позначений на картах як Лучок, лежить посеред гір на відстані п’ятьох кілометрів від села. Тут мешкає родина молодого. Знайомтесь: Анничка і Михайло Фучукові одружують сина Володимира, старшого із трьох своїх дітей. Він — майбутній священик. Батьки цим дуже пишаються.  

Наречену звуть Василина, по-гуцульському — Васюта. Сім’я Сливчуків — з Верховини. Васюта працює сторожем у місцевій школі і заочно опановує фах економіста. Вона — молодша дитина в родині Анастасії Сливчук й Івана Федоріва. Батьки Васюти приймають молодих жити до себе. Ця обставина зумовлює весь перебіг весілля.  

Головним ритуалом гуцульського весілля є «вінченє» — церковний шлюб. Колись уся церемонія поєднання закоханих — від сватання до отримання віна (приданого) тривала більше місяця. Тепер — від трьох до п’яти днів

За давньою традицією, свято влаштовують посеред тижня (в неділю гріх вінчатися). «Весілля осібно провадять у молодого, осібно — в молодої. А потім їх зводят докупи», — пояснює головний спеціаліст з обрядів місцевого РАГСу Марія Бажура.  

День перший. Вівторок. Пообіді дружби вирушають в гори на пошуки весільного «деревця». Зрізають верхівку сосни з парним числом гілок. Родичі і сусіди прикрашають її різнокольоровою вовною, паперовими квітами, стрічками та загорнутими у фольгу горіхами. Оздоблене «деревце» вкладають у калачі і ставлять на стіл — біля нього сидітимуть молоді. Цьому звичаю — понад 500 років. «Деревце» символізує Дерево життя, з якого, за гуцульською міфологією, вийшла перша пара людей у раю.  

Поява «деревця» знаменує початок веселощів. У ніч з вівторка на середу в домі молодого та молодої гуляють дружби, дружки та найближча родина.  

 День другий. Середа. Світський обряд «розпису» не набув популярності серед горян. Багато хто, за давнім звичаєм, живе «на віру» і оформляє стосунки лише у випадку необхідності. Наші молоді замовили офіційну церемонію.  

Навіть в офіціоз гуцули примудряються привнести автентику. Василина і Володимир приїжджають до «розпису» кожен у своєму авті. Їх зустрічають музиканти. Хвилин десять наречені «зближают си» — крок за кроком повільно підходять один до одного. Обрядовець із короваєм на рушничку запрошує всіх до зали. Клятву любові й вірності молоді вимовляють тремтячими голосами. Батьки не стримують сліз, коли діти звертаються до них зі словами подяки. Пані Марія бадьоро перериває розчулені схлипування:

Молодий — як місяць,

Молода — як зірка,

Поцілуйтесь, молоді,

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні