Вибір та формулювання теми - важливий етап наукового дослідження
Відзначаючи практичну цінність одержаних результатів, необхідно подати інформацію щодо готовності до її використання або масштабів використання. В науковій роботі, що має теоретичне значення, треба подати відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, а в роботі, що має прикладне значення — відомості про практичне застосування одержаних результатів або рекомендації щодо їх використання. Необхідно дати короткі відомості щодо впровадження результатів досліджень із зазначенням назв організацій, в яких здійснена реалізація, форм реалізації та реквізитів відповідних документів.
Апробація результатів наукової роботи впроваджується на наукових з'їздах, конференціях, симпозіумах, нарадах, де оприлюднюються результати досліджень. Матеріали, що апробовуються на наукових форумах, можуть бути оформлені і як усні доповіді (oral), і як стендові (poster).
Правила оформлення наукових матеріалів на кожній конференції конкретне. Але існують загальні правила. Деякі приклади вимог щодо оформлення результатів наукових досліджень, про які доповідається на конференціях, симпозіумах, нарадах тощо, наведені у додатках. Очевидно, що і у наукових доповідях і у матеріалах наукових публікацій, особливу увагу треба звернути на особистий внесок автора роботи. У випадку використання в дослідженнях ідей або розробок, що належать співавторам, разом з якими були опубліковані наукові праці, необхідно відзначити цей факт з обов'язковим зазначенням конкретного особистого внеску в ЦІ праці або розробки. Одним з основних кількісних показників роботи науковця є його публікації, а також індекс цетування.
Тільки визначившись з об'єктом і предметом дослідження, дослідник може обрати (сформулювати) проблему і тему. Колектив авторів на чолі з О
Від того, наскільки правильною буде постановка проблеми, в значній мірі залежить її розв'язок. При цьому вкрай важливо вміти відрізняти псевдопроблему від наукової проблеми. Зробити це дуже складно, а тому обґрунтування проблеми здійснюється, як правило, колегіально, шляхом обговорення на засіданнях вчених рад та кафедр із залученням опонентів. При виборі проблеми діють переважно наступним чином:
відокремлюють відоме від невідомого;
локалізують невідоме в часі та просторі;
формулюють проблему і визначають, що необхідно для її дослідження.
Прийнято розрізняти декілька специфічних груп проблем, з якими доводиться мати справу тому, хто досліджує соціально-економічні явища. До них відносяться: добре структуровані проблеми, проблеми середнього рівня структурованості, мало структуровані проблеми, не структуровані проблеми. Добре структуровані, або як їх ще називають, стандартні проблеми, це ті, розв'язання яких жорстко залежить від будь-яких змін у причинах, що їх породили. Наприклад, проблему підвищення продуктивності праці в умовах відсутності можливості впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу можна вирішити тільки шляхом поліпшення організації праці. Проблеми середнього рівня структурованості - це такі, при вирішенні яких необхідно враховувати і вплив вірогідних чинників, тобто таких, які можуть вплинути, а можуть і не вплинути. Скажімо, при розв'язанні проблеми забезпечення ритмічності роботи підприємств по переробці сільськогосподарської продукції можуть виникнути непередбачувані чинники (наприклад, випадання граду, спека, мороз), які зроблять помітний вплив на кінцевий результат. Мало структуровані проблеми - це такі, при вирішенні яких невідомі чинники посідають значне місце, а отже має місце високий рівень невизначеності.