Виборча система Східної Республіки Уругвай

Виборча система Східної Республіки Уругвай

 

Виборча система є сукупністю передбачених законом виборчих процедур, пов’язаних із формуванням органів влади. Виборча система з ХІХ ст. функціонує у рамках виборчого права, яке пройшло складну еволюцію демократизації. Якщо на етапі зародження виборче право передбачало високий майновий ценз,через що тільки невеликий відсоток ( 3-8% ) населення брав участь у виборах, то вже в середині ХХ ст. дедалі більше категорій населення наділялося виборчими правами.

Актуальність даної теми полягає в тому, що Україна перебуває в активному періоді реформування всіх сфер життя суспільства, в тому числі виборчої системи. Для ефективного реформування виборчого процесу України потрібно враховувати досвід інших держав.

Протягом більшої частини 20 ст. Уругвай залишався однією з найбільш демократичних країн Латинської Америки, однак після 1973 року там встановився режим військової диктатури, що проіснував до 1985 року. У цей період верховна влада належала Раді національної безпеки, куди входив президент, командувачі різними родами військ, міністри закордонних справ, оборони, внутрішніх справ і фінансів та директор управління планування та бюджету. Президент призначався на 5-річний термін виборчим корпусом, в якому задавали тон вищі військові чини. Законодавча влада була покладена на Державний рада, 25 членів якої призначалися президентом. Судова влада знаходилася під безпосереднім контролем президента і ради міністрів. Всі виборні органи місцевого самоврядування були розпущені і замінені офіційними представниками центрального уряду. Таке положення зберігалося до відновлення демократичного режиму і приходу до влади цивільного уряду в 1985 році.

Протягом 20 ст

в Уругваї змінилося кілька конституцій. Деякі з них стверджували президентську форму правління; згідно з іншими, виконавча влада належала складається з 9 членів Національної ради, в якому були представлені обидві провідні політичні партії країни. Чинна нині конституція Уругваю була прийнята референдумом 1966 року. Однак після перевороту 1973 року, коли влада перейшла до рук військового уряду, ця конституція перестала діяти. Військові власті намагалися замінити її новою, відповідно до якої верховна влада передавалася б Раді національної безпеки, що знаходиться під контролем збройних сил. Такий проект був представлений для затвердження на референдумі 1980 року, проте учасники референдуму рішуче висловилися проти проекту. У 1985 році Уругвай повернувся до цивільної форми правління і конституції 1966 року.

За цією конституцією, президент і віце-президент обираються на 5 років. Виборча система Уругваю єдина у своєму роді: кожна партія може виставити кількох кандидатів на пост президента, і для кожної партії при підрахунку перш за все оцінюється загальна кількість голосів, відданих виборцями за всіх кандидатів цієї партії; обраним вважається отримав максимальну кількість голосів кандидат від партії, що зайняла перше місце по числу тих, що проголосували за неї. Президент призначає 11 членів Ради міністрів, який йому підпорядковується і відповідає за всю діяльність уряду і адміністрації.

Законодавча влада, за конституцією, належить двопалатної Генеральної асамблеї, члени якої обираються прямим голосуванням на 5-річний термін, одночасно з виборами президента і віце-президента. До складу Генеральної асамблеї входять палата представників з 99 членів (причому кожен з 19 департаментів Уругваю повинен бути представлений в ній не менше ніж двома членами), і сенат, 30 членів якого обираються від всієї країни в цілому. Партії, які беруть участь у виборах, представляють список своїх кандидатів в обидві палати; кількість місць кожної партії пропорційно кількості голосів, поданих за список. Після виборів 31. 10. 1999 р.

1 2

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні