Віче - постійний і необхідний орган державної влади в феодальний період Київської Русі

буржуазній літературі було багато неузгоджень у багатьох окремих питаннях історії віча, наприклад, у питанні про склад віча, про законні і незаконні віча тощо. Але майже ніхто не сумнівався в повсюдному існуванні його як постійного органу державної влади з певними функціями.

Одним із дослідників, що обгрунтував зазначені погляди на споконвічність і повсюдність віча як органу державної влади, був Сергеєвич, основна праця якого «Вече и князь» назавжди забезпечила йому визнання його видатним істориком руського права. Його праця про віче зовні являє собою пильне, копітке дослідження всіх звісток про віче, що дійшли до нас, і одразу була визнана настільки вичерпною, що з моменту появи її ніхто з більш-менш видатних дослідників не брався переглядати цього питання. М. М. Покровський також був переконаний в правильності висновків Сергеєвича про віче.

Але ближчий розгляд усіх наведених Сергеєвичем даних переконав нас, що йому вдалось надзвичайно блискуче. . . ввести істориків в облуду. Виявилось, що дослідження Сергеєвича про віче є винятковим прикладом того, як за допомогою вміло підібраних цитат, непомітного переключення на інші питання можна зовнішньо цілком переконливо обгрунтувати на непридатному матеріалі погляди, прийняті всіма без ніяких заперечень.

До яких же способів удається Сергеєвич? Способи ці різні. Насамперед він вважає доведеним існування віча, коли в літопису говориться про ті чи інші дії жителів міст як головних (киян, новгородців, владимирців, рязанців, чернігівців) так і пригородів (дрючан, пронян, берестян та ін. ). Навіть більше: він вважає доведеним факти скликання віча, коли в літопису говориться про дії племен (полян, деревлян та ін. ). Які мотиви наводить Сергеєвич на доказ правильності свого способу? Аж ніяких

Він визнає це не потребуючою ніяких доказів аксіомою, і в цьому йому вдалось переконати не одне покоління російських істориків. Принаймні ніхто не намагався висловити сумніву щодо правильності ототожнення дій киян, новгородців, чернігівців з діями віча — київського, новгородського, чернігівського та ін.

Само собою зрозуміло, цілком можливо, що ті чи інші землі починали діяти, попередньо порадившись і, можливо, справді скликавши віче (як то й було в. Новгороді), але вважати, що діяння киян, чернігівців та ін. неодмінно припускають скликання віча і ухвали на ньому рішення — це явно необгрунтований висновок. Немає ніякого сумніву, що під киянами, чернігівцями та ін. , як ми щойно показали, слід розуміти київську, новгородську та іншу владу, правлячу феодальну верхівку. Літописець говорить про киян, чернігівців та ін. тому, що окремі руські землі й феодальні держави не мали особливої назви, як феодальні держави західноєвропейського середньовіччя (Нормандія, Прованс, Лотарінгія). Тим більше Сергеєвич вважає доведеним факт скликання віча, коли літопис говорить про думу киян, чернігівців (наприклад «Кияне удумаша». . . ). Але треба показати, що жителі головних міст «удумали» на вічі, а цього Сергеєвич не робить. Тим часом правляча верхівка могла «удумати» на невеликій нараді.

Нарешті, коли немає ніяких підстав говорити про віче як про збори жителів головного міста, тоді Сергеєвич підміняє питання про віче питанням «про участь народу в громадських справах». Але що треба розуміти під «народом» — Сергеєвич не пояснює. Ця підміна питання потрібна йому для підсилення доказів існування віча: якщо доводиться участь народу в

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні