Віче - постійний і необхідний орган державної влади в феодальний період Київської Русі
Переходимо тепер уже до докладного аналізу доказів, які наводить Сергеєвич на користь повсюдного і споконвічного існування віча. Оскільки дослідження Сергеєвича являє дуже копітке і пильне дослідження, то й критика його поглядів також повинна бути дуже копіткою і пильною.
На доказ своєї думки, що віча збираються в усіх областях, що вони являють собою «думу» волості і що ухвали, прийняті на вічі головними представниками волості, старшими містами, за загальним правилом приймаються до виконання і пригородами, Сергеевич наводить таке загальне свідчення літопису: «Новогородци бо изначала, и Смолняне, и Кыяне, и Полочане и вся власти якоже на думу на веча сходятся; на что же старейшии сдумають, на том же пригороди стануть» 30.
«Таке свідчення сучасника, — каже Сергеєвич. — Немає жодної підстави запідозрити його правдивість. Воно для нас особливо важливе через загальність свого характеру»
Але цю звістку можна і, на наш погляд, треба розуміти інакше. Насамперед цю цитату звичайно читають, не ураховуючи того, з якого приводу літописець говорить про віче. Після того, як владимирцям, тобто владимирській феодальній групі, вдалось перемогти ростовців, тобто другу феодальну групу, владимирський літописець вибухає рядом сентенцій і лементацій з приводу цієї перемоги, приписуючи її допомозі божественої сили. Слідом за цим він і наводить цю фразу, але зовсім не на доказ споконвічного й повсюдного існування віча, а на доказ залежності пригородів від головного міста.
Ця фраза, так само як і всі попередні висловлення літопису, є не що інше, як риторика, набір риторичних фраз. Звичайно, і риторичні вигуки наших літописів можна і треба використовувати, бо вони все-таки відбивають установлені відносини, але ж риторика — дзеркало криве. Уже це змушує нас поставитись до неї ще уважніше, ніж до інших місць літопису.
Далі привертає увагу якась дивна