Віче - постійний і необхідний орган державної влади в феодальний період Київської Русі

громадських справах, то легше довести і існування віча — народного органу. Таким чином Сергеєвич вважає доведеним існування віча-зборів повноправних громадян головного міста як постійно діючого органу державної влади в тих випадках, коли 1) літопис говорить про діяння жителів тієї чи іншої землі — киян, новгородців тощо; 2) коли говориться про наради цих жителів; 3) коли говориться про наради окремої групи жителів головного міста; 4) коли літопис говорить не про жителів, а про правлячу верхівку; 5) коли літопис говорить про наради, скликані в якій-небудь особливо важливій справі при виняткових обставинах; 6) коли він говорить «про участь народу в громадських справах». Коли Сергеевич знаходить у літопису одну чи дві звістки про скликання віча, тобто паради при виняткових обставинах, він уже вважає доведеним існування віча в даній землі. Він розуміє термін віче тільки в історико-юридичному значенні, забуваючи, що віче може означати просто масові збори, скликані для обміркування якогось питання.

Переходимо тепер уже до докладного аналізу доказів, які наводить Сергеєвич на користь повсюдного і споконвічного існування віча. Оскільки дослідження Сергеєвича являє дуже копітке і пильне дослідження, то й критика його поглядів також повинна бути дуже копіткою і пильною.

На доказ своєї думки, що віча збираються в усіх областях, що вони являють собою «думу» волості і що ухвали, прийняті на вічі головними представниками волості, старшими містами, за загальним правилом приймаються до виконання і пригородами, Сергеевич наводить таке загальне свідчення літопису: «Новогородци бо изначала, и Смолняне, и Кыяне, и Полочане и вся власти якоже на думу на веча сходятся; на что же старейшии сдумають, на том же пригороди стануть» 30.

«Таке свідчення сучасника, — каже Сергеєвич. — Немає жодної підстави запідозрити його правдивість. Воно для нас особливо важливе через загальність свого характеру»

Слідом за Сергеєвичем це свідчення цитували й інші історики. Воно міцно ввійшло в підручники, причому ніхто не дав собі труда більш-менш уважно його проаналізувати, ніхто не пробував вдуматись у його зміст і, тим більше, висловити сумнів щодо правильності того тлумачення, яке йому дає Сергеєвич, і, нарешті, визначити вагу цього свідчення для питання про існування віча в давній Русі.

Але цю звістку можна і, на наш погляд, треба розуміти інакше. Насамперед цю цитату звичайно читають, не ураховуючи того, з якого приводу літописець говорить про віче. Після того, як владимирцям, тобто владимирській феодальній групі, вдалось перемогти ростовців, тобто другу феодальну групу, владимирський літописець вибухає рядом сентенцій і лементацій з приводу цієї перемоги, приписуючи її допомозі божественої сили. Слідом за цим він і наводить цю фразу, але зовсім не на доказ споконвічного й повсюдного існування віча, а на доказ залежності пригородів від головного міста.

Ця фраза, так само як і всі попередні висловлення літопису, є не що інше, як риторика, набір риторичних фраз. Звичайно, і риторичні вигуки наших літописів можна і треба використовувати, бо вони все-таки відбивають установлені відносини, але ж риторика — дзеркало криве. Уже це змушує нас поставитись до неї ще уважніше, ніж до інших місць літопису.

Далі привертає увагу якась дивна

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні