Віче - постійний і необхідний орган державної влади в феодальний період Київської Русі

ці збори дійсно були багатолюдні («все кыяне»), отже зовнішньо відповідали новгородському вічу. Літописець їх і називає вічем. І в нас немає ніяких підстав заперечувати цей факт. Але ми не можемо не підкреслити, що це віче було революційними зборами, які зібрались без відома князя. Вічовики були на конях, тобто в військовій похідній формі; князь Ігор знав, що це — не мирні збори, і тому послав свого брата, а сам став із своєю дружиною і чекав результатів переговорів.

Четвертим свідченням літопису про існування віча в Києві є оповідання про вигнання кн. Ігоря і запрошення кн. Ізяслава.

«И не угоден бысть Кияном Игорь и послашася к Переяславлю к Изяславу, рекуче: «поиди, княже, к нам, хочем тебе». Изяслав же, се слышав, съвокупи воя своя, поиде на нь ис Переяславля, взем молитву у святого Михайла, у єпископа у Ефимья. . . И поиде Изяслав к Дерновуму и ту. . . прислашась к нему Белогородьчи и Василевцы такоже рекуче: «поиди, ты наш князь, а Олговичевь не хочем». Том месте приехаша от Киян мужи, нарекучи: «ты нашь князь, поеди, Олговичев не хочем быти аки в задничи, кде узрим стяг твой, ту и мы c тобою готови есмь» 36.

Але й у цьому оповіданні немає навіть і натяку на скликання віча в Києві: тут говориться про організацію таємної змови проти Ігоря.

Наводячи докази на користь існування віча в Києві, Сергеєвич побіжно говорить і про Путивль. Він наводить літописне оповідання про облогу Путивля союзниками кн. Ізяслава — Ізяславом і Володимиром Давидовичами. «И тако приступиша к граду и не вдашася им Путивлечи дондеже приде Изяслав c силою Киевьскою

Онем же крепко бьющимся c града, поехаста Давыдовича и рекоста им: «не бейтеся, целуимы на том Святою Богородицю, оже не дати вас на полон». Они же не дашась им. И приде Изяслав Мьстиславличь c полкы своими к ним; они же выслашась к Изяславу Мьстиславличю и поклонишася ему и тако рекоша: «тебе есмы ждали, княже, а челуй к нам хрест». Изяслав же целова к ним хрест и посадника их выведе, а своего посади 37.

Тут теж не говориться про скликання віча. Немає ніякого сумніву, що організація оборони, а також переговори з Ізяславом — справа правлячої верхівки, групи путивльських феодалів.

Далі Сергеєвич наводить два свідчення, які справді говорять про всенародні наради. Це — оповідання літопису про наради, скликані кн. Ізяславом. Першу нараду він скликав для вирішення питання про війну з кн. Юрієм Долгоруким. На неї були скликані бояри, дружина і кияни (Іпат. , 1147 р. ). Друга нарада була скликана Ізяславом після викритої зради чернігівських князів.

«Изяслав же. . . перед собою посла к брату Кыеву, к Володимиру, и к Лазареви к тысячскому два мужа, Добрынку и Радила, рек: «брате, еди к митрополиту и съзови Кыяны вся, ать молвита си мужа лесть черниговских князий». И еха Володимер к митрополиту, повабя Кыяны. И придоша Кыян много множество народа и седоша у святое Софьи».

Літопис не називає ці наради вічем, але, безперечно, це був

<< 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 >>

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні