Видатні діячі Київо-Могилянської академії

безпорадності обіймало українське громадянство. Здавалося, що перед цим натиском польської державності, польської культурності, польської національності виходу немає, і українству прийдеться тільки тихо коритися непереможному процесові".

У прогресивних українських колах визріла думка про те, що Річ Посполита може знищити національне життя, культуру етносу, що католицькій експансії на схід слід протиставити свої власні національні духовні цінності, культуру, щоб відродити самосвідомість, зміцнити волю і дух народу до боротьби. Потрібні були свої школи, підручники, вчителі, друкарні, письменники, вчені. Різні верстви населення залучалися до реалізації цих завдань. Особливо великий внесок у захист і примноження національної культури зробили братства. Вони виникали як громадські організації міщан, але поступово розширювали свою компетенцію, зокрема у питаннях суспільно-політичних та культурно-просвітницьких. Братський рух поширився спочатку на західних землях України (найстарішим було Львівське братство, засноване 1439 р. ), а вже в першій половині XVII ст. - на Волині і східних землях, охопивши всю Україну. Серед братчиків були високоосвічені люди -"міщани з поривами і сумнівами, прикметами та недоліками людей Відродження та Реформації".

Діяльність братств була надзвичайно плідною.

Культурне відродження України готували полемісти, серед яких Мелетіі Смотрицький, Юрій Рогатинець, Іван Вишенський, Захарія Копистенський Христофор Філалєт та інші. У цей період з'являються перекладені на “просту” мову "Євангеліє" білоруса Василя Тепинського, "Новий Заповіт" Валентина Негалевського із Хорошева на Волині, "Пересопницьке Євангеліє", "Учительне Євангеліє".

Завойовує визнання ідея залежності суспільного розвитку від поширення освіти, яку обґрунтували Герасим Смотрицький, Іов Борецький, Лаврентій Зизаній, Петро Могила, Іннокентій Гізель та багато інших українських просвітників.

У 1620 р. з допомогою козацтва відновлюється в Україні митрополія і вся православна ієрархія, яку 25 років тому Берестейською унією замінила уніатською. Це була подія величезної політичної ваги, і немала заслуга в цьому П. Сагайдачного, який розумів, що означає для народу віра у його визвольній боротьбі.

У цей же період в Києво-Печерській Лаврі згуртувалися просвітники на чолі з Єлисеєм Плетенецьким, родом з Львівщини

Серед просвітників Києво-Печерського осередку були відомі високоосвічені люди того часу: Тарас Земко. Памво Беринда, Захарія Копистенський, Олександр Мітура, Філофей Казаревич та багато інших. Вони продовжили традиції, започатковані в Острозі та Львові, які на той час перебували під впливом уніатства. Вчені готували і видавали букварі, граматики, словники, богословську  полемічну та історичну літературу, мали свою велику бібліотеку та друкарню.

У цей же час активно починає працювати Київське братство, до якого вступає разом зі своїм військом гетьман Сагайдачний. Аналізуючи цей період. Д. Дорошенко писав, що "натиск римо-католицизму й викликана ним релігійна боротьба спонукали українське громадянство до самооборони і насадження в себе школи й просвіти на західноєвропейський зразок. Вплив цієї просвіти поширюється на всі українські області, об'єднані тепер в одній державі. Тоді між цією державою й її українським населенням вибухає в половині XVII віку гострий конфлікт, що набирає характеру всенародного руху, об'єднує всі верстви українського народу і перетворюється в справжню революцію. . . І саме в цій боротьбі українського народу за соціально-економічну і політичну емансипацію виховується і скріплюється. . . почуття його національної свідомості, яке було приспане за кілька віків життя в умовах чужої діяльності й чужих культурних впливів.

Одним із першочергових завдань братство вважало розвиток вітчизняної культури й освіти. У 1615 р. ним була заснована Київська братська школа, родоначальниця Київської академії, якій судилося відіграти виключно важливу роль в історії вітчизняної культури.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10