Відмінність між сільським та міським туризмом

вчителі, продавці тощо.

У сусідній Польщі цей вид діяльності традиційно називається "господарська гостинність". Держава підтримує охочих розпочати діяльність у сфері сільського туризму та тих, хто вже надає такі послуги відпочиваючим на базі своїх господарств. Ця підтримка полягає в тому, що на них не поширюється закон, який регулює підприємницьку діяльність. Тобто вони мають право вести повноцінне господарювання, але при цьому не бути обтяженими зобов'язаннями, які покладаються законодавством на решту підприємців. Такий вид підсобної діяльності має чітке законодавче визначення:

—до послуг сільського туризму треба відносити надання відпочиваючим в оренду кімнат, окремих будинків, місць під намети; продаж домашніх страв. Також можуть надаватися інші послуги, зумовлені перебуванням туриста у певному господарстві та пов'язані з традиційною господарською діяльністю;

—селянина, котрий має право надавати послуги з сільського туризму, вважати господарем-власником сільського господарства, що займається сільськогосподарською діяльністю самостійно, за власний рахунок;

— надання агротуристичних послуг у сільському господарстві означає використання з цією метою земель, будівель та інших засобів цього господарства без зміни їх характеру та порушення їхньої основної функції —здійснення сільськогосподарського виробництва [60; 66].

Таким чином, конкретне визначення у законодавстві Польщі понять "агротуристичні послуги", "селянин (господар)", "сільське (селянське) господарство" чітко відмежовує діяльність у сфері сільського туризму від інших видів туристичних послуг, які надаються у сільській місцевості, які віднесені законодавством до сфери підприємницької діяльності.

Український селянин (фермер чи працівник колективного господарства) в межах сільського туризму як виду підсобної діяльності може займатися:

—активним туризмом (збудувати на своїй території спортивний майданчик, кінний манеж, гірський витяг, ставок для спортивного рибальства, розробити і пропонувати своїм гостям як гід-екскурсовод пішохідні, санні, вело- та кінні (бричкою чи верхи) маршрути і прогулянки);

—екотуризмом (організовувати своїм гостям відпочинок в екологічно чистій місцевості, надати їм можливість споживати екологічно чисту продукцію, сприяти у заготівлі лікарських трав, лісових ягід і грибів);

—мисливським туризмом;

—культурно-етнічною діяльністю (кустарне вироблення й продаж відвідувачам сувенірної продукції ужиткових народних промислів, залучення туристів до організації й участі у національних обрядах, традиційних ремеслах українського селянина та господарсько-польових роботах (сінокіс, бджільництво, випас худоби тощо).

Але основою сільського зеленого туризму є власне сам селянин та його побут. Передусім, селянин запрошує до своєї оселі:

—людину з міста — подивитися на сільськогосподарське виробництво (як робиться сир, масло, ковбаса тощо, як вирощуються свині, корови, коні);

—людину творчої, розумової праці — подивитися на майстерність ремісника (як робиться дерев'яний чи глиняний посуд, плететься ліжник тощо);

—іноземців — побачити особливості національних традицій та самобутньої етнокультури.

Варто ще раз наголосити: діяльність у сфері сільського туризму не належить до підприємницької діяльності. Тому грошові винагороди за такі послуги не підлягають оподаткуванню. Законодавство також передбачає при певних умовах звільнення отриманих доходів і від податку на доходи фізичних осіб.

Звільнення від оподаткування доходів, отриманих від здачі кімнат туристам, передбачається при таких умовах:

—житловий будинок, в якому здаються кімнати, належить до сільського господарства;

—житлові кімнати здаються відпочиваючим, а не сезонним робітникам або іншим особам на тривалий термін;

—кімнати, які здаються, знаходяться у житловому будинку (чи прибудові) господаря, а не в іншій спеціально пристосованій будівлі;

—житловий будинок розташований на сільській території

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні