Відмінності міської та сільської культури

культури, культура села, сільська культура, культура селянства. Відомий фахівець із соціології культури Л. М. Коган займався вивченням особливостей сільської культури, серед яких можна виокремити:

- нерівноміру завантаженість аграрним працею протягом року;

- персоніфікацію міжособистісних відносин-грубуватість і фамільярність у спілкуванні один з одним;

- у потоці інформаційного обміну в селі провідну роль виконують місцеві чутки;

- обмежений культурний вибір (відвідування музеїв, театрів, художніх виставок, ресторанів, нічних клубів тощо)

- сільські жителі шанують і дотримуються звичаї і традиції значно більше, ніж городяни.

 Культурний простір міста організовано зовсім інакше, ніж на селі; широкі можливості вибору закладів дозвілля, побуту і культури (парки культури і відпочинку, атракціони, хімчистки та пральні, кафе і ресторани, театри і музеї, бібліотеки, галереї, танцювальні зали і т. п. ); наявність величезного числа незнайомих людей (анонімність соціальних відносин), завдяки чому індивід відчуває себе більш вільним і розкутим і в той же час отримує можливість створювати або вибирати коло спілкування за інтересами.

 Відмінною особливістю міської культури виступає самотність у натовпі, можливість довго ні з ким не спілкуватися, заміна особистих контактів телефонними дзвінками [5]. Характерна риса міського життя і міської культури - транспортна втома, яка виникає внаслідок щоденних переїздів на великі відстані і тісноту в громадському транспорті

Нервові перевантаження можуть викликатися також більш напруженим, ніж на селі, і рівномірним трудовим ритмом, стоянням у чергах, ажіотажним попитом і дефіцитом, мітингами і демонстраціями, постійним перебуванням у натовпі (на вулицях, у транспорті, магазинах). Якщо для сільської культури характерно триєдність - єдність місця роботи, місця проживання та місця відпочинку - то для міської культури характерна саме зворотна тенденція.

 Село відрізняється від міста меншим ступенем соціально-економічного розвитку, відомим відставанням рівня добробуту людей, їх побуту, що відповідно позначається на соціальній структурі та способі життя населення.

 Одна з центральних проблем розвитку культури - взаємодія традиції та новаторства - відображена у взаємодії міської та сільської культури, що обумовлює другий вектор.

 Основний конфліктогенний потенціал культурної взаємодії в 21 ст. пов'язаний саме з зіткненням міської та сільської цивілізацій. Саме він породжує конфлікт, який спочатку розвивається всередині кожної культури, порушеної модернізацією, і лише згодом, у міру глобалізації модернізаційних процесів і внаслідок їх неминучою асинхронності, починає сприйматися як міжкультурний [4].

 Наявність цього «підстильного» конфліктогенного пласта надзвичайно загострює всю проблему міжкультурної взаємодії, особливо в умовах масових міграцій. Воно ускладнює пошуки нової культурної ідентичності, причому не тільки мігрантами, але й населенням приймаючих товариств, які марно намагаються зберегти свою культурну ідентичність незмінною в епоху, коли перемішування культур вимагає їх взаємопроникнення та синтезу.

Вже зараз, хоча синтез цей розвивається тільки в зародку, можна виявити його основні напрями і тенденції:

а) використання рекреаційних можливостей сільської місцевості для короткострокового (нічного і в кінці тижня) та довгострокового (під час відпустки) відпочинку городян і їх лікування;

б) підключення городян до сільськогосподарської праці на власних земельних ділянках, дачах,

в) перенесення з міста багатьох навчальних закладів;

г) подальша урбанізація;

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні