Відмінності та спільне у психоконсультуванні, психологічній допомозі, психокорекції та психотерапії
Відмінності та спільне у психоконсультуванні, психологічній допомозі, психокорекції та психотерапії
Передбачається, що протягом консультативної зустрічі (однієї чи декількох) клієнту необхідно прийняти певне рішення. Передбачається також, що консультант допомагає клієнту в прийнятті саме того рішення. З цією метою психолог використовує не тільки спеціальні знання, техніки і методи роботи, але і певним чином структурує час роботи з клієнтом.
У літературі можна зустріти значну кількість моделей структури консультативного процесу.
Найбільш відома процедура консультування "п'ять кроків" (Айви А. , Айви М. , Меновщиков В. ), якої тією чи іншою мірою дотримуються усі психотерапевти і консультанти:
1) встановлення контакту й орієнтування клієнта на роботу;
2) збирання інформації про клієнта, вирішення питання: "У чому суть проблеми?";
3) усвідомлення бажаного результату, відповідь на запитання: "Чого Ви хочете домогтися?";
4) вироблення альтернативних рішень, які можна окреслити як: "Що ще ми можемо зробити з цього приводу?";
5) узагальнення психологом у формі резюме результатів взаємодії з клієнтом.
На думку Р. Мея, Ю. Альошиної і О. Бондаренка консультація складається із чотирьох послідовних етапів (табл. ).
Є й інші думки, але, як бачимо, різні автори пропонують не такі вже й різні моделі поетапної процедури консультативного процесу. Послідовність кроків чітко простежується: знайомство і встановлення відносин довіри; розпитування, дослідження проблеми, формулювання і перевірка гіпотез; усвідомлення проблеми і розгляд альтернативних способів її розв'язання; оцінка й узагальнення досягнутих результатів і завершення контакту
Спробуємо розібратися в усьому докладно. Отже, почнемо.
Етап перший. Підготовчий
• Попереднє знайомство
• Збирання відомостей і встановлення контакту
• Виявлення очікувань
• Укладання контракту
• Завдання підготовчого етапу
Попереднє знайомство
Кожна людина розуміє, що у неї існує певна проблема, і вона бажає її розв’язати. Що робить така людина? Варіантів може існувати безліч. “Наша”, назвемо її клієнтом, хоче потрапити на прийом до психолога-консультанта. Можливо, він зателефонує і запишеться на прийом, якщо психолог працює в якомусь консультаційному центрі, чи зупинить психолога, зустрівши його в коридорі, і попросить приділити йому кілька хвилин, якщо, наприклад, вони обоє - співробітники однієї організації. А можливо, вмовить своїх знайомих “закинути за нього слівце” саме тому психологу, у чиїй допомозі він впевнений. Цю складову консультації ми і називаємо попереднім знайомством.
Збирання відомостей і встановлення контакту
Зрозуміло, будь-який психолог, до якого звернуться з подібним проханням, зацікавлений в одержанні деяких відомостей про клієнта: ім’я і прізвище, вік, професія й освіта, сімейний статус, ким направлений на консультацію, чи має досвід спілкування з психіатром чи психологом. Наявність подібної формальної інформації до першої зустрічі звільнить робочий час психолога і клієнта для змістовної роботи. Збирання відомостей (інформації) про клієнта — наступна складова консультації.
Людина, що приходить на консультацію, як правило, нервується й зовсім не знає, як поводитися і про що говорити. Час, який психолог витратить на те, щоб заспокоїти клієнта, допомогти йому зосередитися на причині свого приходу, ми будемо називати встановленням контакту.
Попереднє знайомство, збирання інформації, встановлення контакту — усе це відбувається на першому, підготовчому етапі, що містить у собі ще, щонайменше, дві складові: виявлення очікувань клієнта та укладання контракту.
Виявлення очікувань
Уявіть собі,