Відносини держави і церкви в контексті побудови громадянського суспільства

як здатність окремих громадян або їх організованих груп мати вплив на прийняття державних рішень, контролювати та стимулювати державні органи влади до певних дій, то церква, яка, окрім божественної, має і людську природу, тобто є об‘єднанням віруючих громадян, безумовно, таку здатність має. Церква шляхом активного співробітництва з владою намагається досягти прийняття таких державних рішень, які були б вигідними для неї, а, отже, і для власної пастви. У цьому плані УПЦ, безперечно, елемент громадянського суспільства.

Однак, виходячи із характеру стосунків церкви і держави в сучасній Україні і зважаючи на історичний досвід співіснування церкви і держави в часи Російської імперії, виникає резонне запитання, чи можливий варіант, коли, добившись від держави необхідного, церква перестане опонувати владі і перетвориться на інструмент впливу держави на суспільство, тобто стане в опозицію до громадянського суспільства? Чи можливий союз влади і церкви всупереч інтересам усього суспільства, чи можливий той варіант, коли окрема конфесія, добившись привілеїв для власної пастви, діятиме всупереч інтересам решти віруючих або невіруючих громадян?

Для того, щоб дати відповідь на ці запитання, необхідно спочатку з‘ясувати, чи є межа претензій церкви до держави? Чи можлива ситуація, коли церква буде повністю задоволена політикою держави, яка задовольнить усі побажання церкви? У найближчій перспективі, мабуть, що ні. А, отже, церква й надалі гостро ставитиме питання про сприяння держави її суспільному служінню через надання їй особливих повноважень, які б забезпечили її вплив на духовний, моральний та культурний поступ суспільства.

Перспективи обраної теми полягають у необхідності дослідження діяльності церкви як важливої складової громадянського суспільства, спрямованої на досягнення її серйозного впливу на різні сфери суспільного життя, що передбачає, окрім усього іншого, й обмеження впливу на ці сфери з боку держави. Важливим полем діяльності у цьому плані є освітньо-виховна система, армія, пенітенціарні заклади, сфера культури та соціального захисту населення тощо. Дослідженню цієї проблематики, маємо надію, будуть присвячені наші наступні роботи.

Література

1. Рибальченко Гавриил (игумен). О церковном отношении к властям и политическим акциям // Вісник прес-служби УПЦ. – 2002. – грудень. – № 15

2. Володимир. Митрополит. Церква намагається, щоб духом християнства були охоплені і верховні органи нашої влади, і наш народ // Вісник прес-служби УПЦ. – 2002. – липень. - №10

3. Звернення Архієрейського собору УПЦ до Президента України // Православна газета. – 2000

– серпень. - №4

4. Заява Архієрейського собору УПЦ // Там само.

5. Звернення Архієрейського собору УПЦ до Святійшого Варфоломія, Патріарха Константинопольського // Там само.

6. Звернення Блаженнішого Володимира, митрополита Київського і всієї України до українського народу у зв’язку з трагедією, яка сталася 27 липня 2002 р. на Скнилівському льотному полі у м. Львові // Вісник прес-служби УПЦ. – 2002. – вересень. – № 12.

7. Августин, архієпископ Львівський і Галицький УПЦ. Церква і держава на шляху до рівноправних взаємин. // Вісник прес-служби УПЦ. – 2002. – грудень. – № 15

8. Звернення №955 Володимира, Митрополита до Голови Верховної Ради Литвина В. М. // Там само.

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні