Відокремлена прикладка

Прикладка – означення, що виражається іменником ї узгоджується з означуваним словом у відмінку. Прикладкові означення має деякі елементи предикативності й може виконувати уточнювань функцію.

Відокремлена прикладка. У нехудожніх стилях відокрем прикладки вживаються у зв’язку з потребами стислішого висловлювання, яке характеризується чітким розмежуванням головних і другорядних думок. Відокремлення дає додаткові відомості. В офіційно-діловому, науковому, науково-популярному та науково-навчальному текстах прикладки не мають емоційного забарвлення (Микола Костомаров – історик, український письменник, професор Київського Університету – був одним з організаторів Кирило-Мефодіївського братства – таємної політичної організації, до якої належав Т. Шевченко). Прикладки, що стосуються іменника (професія, людина, посада, звання) – вживаються в усіх стилях.

У науковому стилі прикладка та іменник є загальними назвами, назвами абстрактних понять.

Різновид уточнювальної прикладки в науковому силі – конструкції, що приєднуються до пояснювального іменника за допомогою сполучників або, чи, тобто. Вони поширені, для розкривання значення наукових та технічних термінів, іншомовних слів.

У науково-популярних текстах у ролі прикладок часто виступають терміни. Такі прикладки дають наукову назву поняттю і знайомлять читача з термінологією певної галузі науки (Мабуть не буде перебільшенням сказати, що найпоширенішим, наймасовішим різновидом фольклору є приказка та прислів’я – згусток народного досвіду, класичні формою і філософським змістом. )

В офіційно-діловому стилі вживається відокремлена прикладка при займенниках (Ми, офіцерська сім’я, чотири роки тому переведені на службу)

Найвиразнішим зі стилістичного погляду є факультативне відокремлення. У нехудожніх стилях майже не вжив. Вживається в художньому стилі.

Прикладки, що вступають у ролі художнього засобу мови, допомагають виявляти позитивне чи негативне ставлення мовця до висловлюваного.

Для науково-публіцистичних текстів характерне використання відокремлених прикладок обох типів – емоційно-оцінних та уточнювально-довідкових

Відокремлюватися можуть як непоширені, так і поширені прикладки.

І поширені, і непоширені прикладки відокремлюються, якщо:

• стосуються особового займенника:
• Нас, прозаїків, багато прийшло тоді в літературу ( Загреб ельний). Хоч би був знав краще її, Катрю (Головко).
• Йому, досвідченому юристові, добре відомі закони про працю (Із газети).
• стоять після означуваного слова — власної назви:
• Олександр Степанович, філософ, звертається до перших витоків національної ідеї (О. Сліпушко).
• Про Довбуша, прославленого ватажка опришків, складено багато переказів і легенд (Із журналу).
• приєднуються за допомогою слів або, тобто, а саме, особливо, навіть, наприклад, як-от, на ім'я, родом, за національністю та ін. :
• Полтавець родом, Симоненко закінчив свій короткий життєвий шлях у Черкасах (Гончар).
• У Сквирі лікар був, на прізвище Рутилов (Рильський).
• Родичами польового жайворонка є посмітюха, або чубатий жайворонок, і джурбай, або степовий жайворонок (Л. Смогоржевський).

Поширена прикладка, що стосується іменника-загальної назви, відокремлюється, якщо:

• стоїть після пояснюваного слова:
• На призьбі сиділа його мати, вже немолода жінка (Панас Мирний).
• має обставинний відтінок значення: Майстер різнобічного обдарування, художник займався і журнальною та книжковою ілюстрацією (Із журналу).

Порівняйте:

Художник займався ілюстрацією, оскільки був майстром всебічного обдарування.

Тонкий лірик, Пимоненко не цурається і драматичних сюжетів (Із журналу). Порівняйте:

Пимоненко, хоч був тонким ліриком, не цурався драматичних сюжетів.

Поширена і непоширена прикладка, що пояснює загальний іменник, виражена загальною