Відтворювальні заходи по збагаченню промислово-мисливської фауни

План

Мисливство і охорона природи. 3

Нормативно-правові засади в галузі охорони та раціонального використання мисливських тварин. 6

Використана література. 14


Мисливство і охорона природи

В далекі часи, коли людина, озброєна лише луком, рогатиною або ножем, була вимушена добувати собі їжу полюванням або захищатися від нападу хижаків, не було потреби ставити питання про охорону природи. Природна стихія гнітила людину і вона боролась з нею, щоб відстояти право на своє існування.

В цій боротьбі людина перемогла, тому що навчилась використовувати природні багатства для задоволення своїх потреб.

З розвитком продуктивних сил людського суспільства полювання втратило своє панівне значення, але, незважаючи на це, хутро, м’ясо, шкури й інша продукція полювання і до цього часу займають певне місце серед матеріальних вигод, які дає людині природа.

Коли техніка мисливського промислу була недосконалою, диким тваринам не загрожувала небезпека знищення, але після появи мисливської вогнестрільної зброї, сучасних транспортних засобів і широкого господарського освоєння територій, на яких перебували звірі, багато видів тварин в результаті постійних переслідувань людиною швидко вимирали. Так, лише за останні 100 років повністю зникли понад 100 видів диких звірів і птахів, а близько 600 видів зараз перебувають на межі зникнення. На території України за цей час вимерли повністю дикий кінь-тарпан, дикий бик-тур і зубр, в багатьох місцях були повністю знищені олень і лось. Майже зникли хохуля, байбак, такі цінні мисливські птахи, як стрепет, дрохва, глухар, рябчик, лебідь-шипун. Навіть дикі сірі гуси, ще зовсім недавно звичайні і численні в нашій республіці, стали рідкісними. Бурого ведмедя, степового тхора, видру, європейську норку, тхора-перев’язку, дикого кролика взято під охорону.

Такий стан з мисливською фауною викликав настійну потребу регулювати полювання, розробити спеціальні правила, строки та способи добування диких звірів і птахів. Від стихійного промислу дичини людина перейшла до ведення мисливського господарства.

Мисливство поступово було введено в рамки державних законів

В багатьох країнах світу прийнято закони про охорону природи.

Закон про охорону природи Української PCP, прийнятий Верховною Радою республіки 30 червня 1960 p. , передбачає ряд заходів по охороні і раціональному використанню корисної фауни.

Експлуатація природних багатств має провадитись розумно, щоб ними могли користуватись не тільки нинішнє, а й прийдешні покоління. Дикі звірі і птахи, що водяться в мисливських угіддях, є державним мисливським фондом, використання якого регламентується спеціальним Положенням. Україна не належить до мисливських промислових районів СРСР. Полювання тут має чисто спортивний характер, але заготівля хутровини й інших продуктів полювання і в наші дні не втратила свого економічного зна­чення.

Уряд України, дбаючи про розвиток мисливського господарства республіки, завжди пов’язував з мисливською діяльністю і природоохоронні заходи, найважливішим з яких є створення нових комплексних природних запо­відників, що знаходяться під контролем держави і в яких забороняється господарська діяльність людини, що може порушити цілісність фауни заповідника.

У нашій республіці до 1968 р. було три таких заповідники: Чорноморський, Асканія-Нова та Український степовий загальною площею 22,5 тис. га. В 1968 р. було створено ще чотири нових — Карпатський, Поліський, Канівський і Луганський. Тепер загальна площа всіх заповідників становить 56,84 тис. га.

В індустріальних зонах, площа яких без сумніву протягом найближчих десятиріч значно збільшиться, охорона тваринного світу буде зведена головним чином до охорони певної кількості угідь, які можуть бути сховищем для звірів. Мова йде про створені рішенням Уряду зелені зони навколо промислових міст,

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні