Види та структура масових комунікацій
Структура масової комунікації | |
(1) визначення і прогнозування реакції аудиторії | обов’язково |
(2) визначення теми | обов’язково |
(3) збір матеріалу до теми | обов’язково |
(4) розробка теми | обов’язково |
(5) створення інформаційного продукту на визначену тему | обов’язково |
(6) артикуляція продукту, його поширення | обов’язково |
(7) сприймання й реакція аудиторії на мовлення | факультативно |
(8) реакція мовця на аудиторію | факультативно |
(9) корекція мовлення | факультативно |
Складна структура мовлення включає обов’язково: (1) визначення теми, (2) збір матеріалу до теми, (3) розробку теми, (4) створення інформаційного продукту на визначену тему, (5) артикуляцію продукту, його поширення. Проте ця система компонентів мовлення залежить від того, у ролі якого комуніканта виступає мовець, що він хоче від своєї аудиторії. Тобто визначення і прогнозування реакції аудиторії у масовій комунікації є важливим її технологічним елементом, який і визначає процес організації мовлення.
Отже, структура масової комунікації така (обов’язкові компоненти):
(1) визначення і прогнозування реакції аудиторії;
(2—6) названі вище елементи складної структури власне мовлення;
факультативно:
(7) сприймання й реакція аудиторії на мовлення;
(8) реакція мовця на аудиторію;
(9) корекція мовлення.
Ця структура відображає особливий, зокрема професійний, характер і виробничий статус масового спілкування в системі суспільної діяльності. [1, с. 137]
Функції масової комунікації, реалізовані комунікатоpом — вплив на аудиторію за допомогою її цілеспрямованого інформування для здійснення задач соціальної системи.
Функції ЗМК:
• інформування громадян про найважливіші для них і влади події освіти (доповнює діяльність спеціальних навчальних закладів — шкіл, коледжів, технікумів, університетів, академій);
• критики й контролю, реалізація якої спирається на громадську думку та закон;
• артикуляції та інтеграції, що сприяє об’єднанню та згуртуванню суспільних інтересів, є умовою для формування впливової опозиції;
• мобілізації, котра спонукає людей до певних політичних дій (або свідомої бездіяльності);
• інновації, що виявляється в ініціюванні політичних змін шляхом постановки важливих проблем перед владою й громадськістю;
• формування громадської думки з ключових питань суспільного життя;
• оперативну, яка полягає в обслуговуванні ЗМК політики певних партій, громадських рухів, соціальних груп.
Серед функцій ЗМК найголовнішими є: