Виховання у студентської молоді етики сімейних взаємин

суспільним явищем і підкоряється законам суспільного життя.

Виховний процес потрібно планувати з урахуванням того, що моральна діяльність повинна бути спрямована на саму людину, на розвиток закладених в ній здібностей, особливо її морально-духовних сил, на удосконалення її життя, на реалізацію сенсу свого життя і призначення. Виховувати розуміння того, що для жінки сім’я – це можливість нормального існування, спокій і впевненість у собі, матеріальна і моральна підтримка, відчуття радості і щастя, повноцінне виховання дітей. Чоловіку сім’я надає стимул до життя, допомагає у подоланні труднощів і негараздів. Для дитини сім’я відіграє важливе значення насамперед тому, що дає перші й найважливіші знання про життя, про взаємини з людьми. Сім’я створює матеріальні та моральні умови для її зростання, формує моральні життєві основи та статеворольові установки. Виховна функція сім’ї полягає у задоволенні індивідуальних потреб дорослих членів у батьківстві та материнстві, взаєминах з дітьми, їхньому вихованні, самореалізації у дітях.

Висхідним моментом готовності людини до шлюбу і створення сім’ї є діяльне розуміння нею суспільної значимості своїх дій, визначених зобов’язаннями одного перед одним, відповідальності за сім’ю й дітей, добровільне сприйняття неминучих у сімейному житті клопотів і обмеження особистої свободи. На жаль, розуміння цього далеко не завжди властиве сучасним юнакам і дівчатам, через що спостерігається суцільний перехід до неформальних сексуальних взаємин, заснованих виключно на емоціях взаємин любові без кохання, без будь-яких обов’язків партнерів і турботи про здоров’я одне одного та майбутніх дітей. Сучасна молодь часто не усвідомлює моральної відповідальності, не розуміє соціальної ролі сім’ї у фізичному і духовному відновленні населення і трудових ресурсів, а також того, що без сім’ї, якщо вона зникне, саме існування людства постане під загрозою.

Є тут і глибоко особисте для будь-кого із нас

Юнаки і дівчата повинні досить чітко усвідомлювати непросту істину, що шлюбно-сімейні стосунки вимагають і усвідомленого самообмеження, відмови від багатьох інших, часто дуже привабливих людей тієї чи іншої статі. А це означає, що до створення сім’ї юнаки і дівчата мають підходити з усією відповідальністю і розумінням можливих наслідків, які спричинить шлюб [1, 186 190].

Виховання і самовиховання необхідних для життя в шлюбі якостей – одне із найважливіших завдань навчальних закладів. Не випадково А. С. Макаренко писав, що, якщо, підростаючи, дитина не навчиться любити батьків, братів і сестер, рідних, близьких, якщо в її характері закладені зародки глибокого егоїзму, дуже важко розраховувати, що вона буде здатна покохати вибрану нею іншу людину. А В. О. Сухомлинський справедливо стверджував, що якоїсь спеціальної „науки любові” немає – є „наука людяності”.

Виділимо ще одну комплексну характеристику особистості, необхідну умову щасливого шлюбу – спрямованість на іншу людину, що передбачає уміння і бажання розуміти її, враховувати її інтереси, смаки і звички, а також цілий комплекс вимог, обов’язків і соціальних стандартів поведінки, якими регулюється сімейне життя. До них належать:

-  готовність узяти на себе нову систему обов’язків у ставленні до свого шлюбного партнера і майбутніх дітей та відповідальність за їхню поведінку та вихованість;

-  повага прав і гідності інших членів сімейного союзу, визнання принципу рівності в людських взаєминах;

-  готовність до міжлюдського спілкування і

1 2 3 4

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні